СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ТА ШАНА ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ!

Сьогодні Обухівська громада зібралася у с. Нещерів, щоб провести в останню путь нашого земляка, мужнього Захисника України, молодшого сержанта, сапера 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго, учасника АТО/ООС та бойових дій – Альберта Вікторовича Куркіна.

Щодня і щоночі у своїх молитвах ми просимо Господа оберігати наших воїнів, які мужньо стоять на захисті рідної землі. Ми бережемо пам’ять про кожного Героя, з вдячністю і пошаною згадуючи тих, завдяки кому Україна продовжує жити, боротися та вистоювати.

Сьогодні ми віддаємо шану Альберту Вікторовичу та всім Захисникам України, які стали надійним щитом для своєї держави. Їхня мужність, незламність і самопожертва назавжди залишаться у наших серцях та в пам’яті прийдешніх поколінь.

Альберт Куркін народився 21 червня 1972 року в селищі Костенець російської федерації. Ще з 11-річного віку разом із родиною переїхав до України. Родина оселилася в Нещерові, де минули його дитячі та юнацькі роки. Тут він зростав та навчався. Закінчив Великодмитрівську загальноосвітню школу, згодом навчався у Ржищівському професійно-технічному училищі. Після цього пройшов строкову службу в армії.

У мирному житті Альберт працював водієм у Києві на різних підприємствах, тривалий час був водієм столичного маршрутного таксі. Але коли у 2015 році Україна потребувала своїх захисників, він без вагань пішов добровольцем до АТО. Відтоді мужньо ніс службу на Донецькому напрямку, проявляючи стійкість, відвагу та справжній патріотизм.

У 2022 році, коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Альберт разом із рідним братом Сергієм знову став на захист Батьківщини. На жаль, брат потрапив у полон, і до сьогодні його доля залишається невідомою. Альберт дуже болісно переживав це випробування, однак не втрачав надії та віри разом із рідними.

За плечима воїна було понад десять років бойового досвіду — небезпечні завдання, важкі фронтові дороги, контузії та поранення. Побратими знали його за позивним «Дєд». За свою службу він був нагороджений відзнаками, але завжди залишався скромною людиною і не любив зайвої уваги до себе. Натомість особливою для нього була карта України, на якій він відмічав населені пункти та напрямки, де доводилося воювати, знищувати ворога та боронити рідну землю.

Постійні бойові виходи та надлюдське навантаження не минули безслідно. Підступна важка хвороба непомітно підкралася до воїна. На жаль, подолати її вже було запізно. 17 травня 2026 року серце Альберта Куркіна зупинилося.

Альберт був доброю, спокійною та скромною людиною. Він ніколи не виставляв напоказ власні переживання, мав поміркований погляд на життя, відзначався внутрішньою силою та витривалістю. Саме ці риси допомагали йому проходити крізь найтяжчі бойові випробування та не полишали навіть у боротьбі з важкою хворобою.

Висловлюємо щирі співчуття сину Олександру, брату Валерію, сестрі Олені, двоюрідним сестрам Ларисі та Людмилі, племінникам, усім рідним, близьким, друзям та побратимам Героя.

Нехай Господь укріпить ваші сили, а наша вдячність і пам’ять стануть крилами для душі Героя. Вічна пам’ять і слава!