ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!

Сьогодні знову на міській площі нас зібрало велике горе та нестерпний біль.
Знову тяжка втрата – ми вкотре попрощалися із мужнім воїном, справжнім патріотом, надійним захисником, який віддав своє молоде життя за честь і свободу своєї Батьківщини, за майбутнє свого народу, за гідне життя у своїй незалежній країні.

Обухівська громада провела в останню путь Микиту Андрійовича Фоміних, матроса, оператора 1-го відділення радіоелектронної розвідки розвідувальної роти 40-ї бригади морської піхоти берегової охорони, який, виконуючи бойове завдання а районі населеного пункту Станіслав Херсонської області, 19 квітня 2025 року отримав травми, не сумісні з життям.
Війна, розв’язана росією, принесла на нашу землю справжній терор — майже щоденні ракетні удари, масові вбивства цивільних, понівечені долі українських родин.
Саме завдяки рішучості й звитязі наших воїнів, які щодня протистоять ворожим штурмам, Україна зберігає свою свободу, а наш народ — надію на завтрашній день.
У такі миті ми всі об’єднуємося в скорботі. Ми допомагаємо, чим можемо: підтримкою, теплим словом, молитвою, підставляємо плече тим, хто зламався від болю. І разом схиляємо голови перед тими, хто вже не повернеться, але назавжди залишиться серед нас — у нашій пам’яті, у нашій вдячності, у нашій боротьбі.

Микита Андрійович Фоміних народився 10 липня 2002 року в місті Первомайськ російської Федерації, майже одразу після народження родина переїхала до України.
Дитинство та шкільні роки Микити пройшли у селі Рагівка Вишгородського району Київської області. Після школи юнак вступив до Професійного ліцею міста Українки, де здобув освіту за спеціальністю «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, електрозварювальник на автоматичних та напівавтоматичних машинах другого розряду».
У 2020 році, завершивши навчання, почав працювати в Котовському лісництві: був відповідальним та працьовитим фахівцем, справу цю любив, і, як до всього у своєму житті, ставився до неї відповідально.

У 2021 році Микита був призваний на строкову службу. Почав своє військове навчання в Десні на Чернігівщині, згодом склав присягу та був направлений до Одеської військової академії. Там і застав його початок повномасштабного вторгнення.
Відтоді розпочався його справжній фронтовий шлях. Микиту направили до Харкова, де понад 8 місяців у складі свого підрозділу він мужньо тримав оборону. А вже в січні 2023 року він підписав контракт і продовжив службу у наступній гарячій точці фронту — на Донеччині.

За успішне виконання бойових завдань, мужність та старанність Микита, який мав позивний «Фома», неодноразово відзначався подяками та заохоченнями. Хоча про це, і взагалі про свою службу говорити не любив. Називав своє перебування на фронті роботою, і ставився до цього з великою відповідальністю, маючи свою велику мрію стати справжнім кадровим військовим. На жаль, цій мрії не судилося стати реальністю, і ми сьогодні, знаючи відгуки про нього його побратимів, оцінку керівництва, можемо лише уявити, яку найціннішу людину для держави ми втратили.

Микита був найстаршим сином у дружній багатодітній родині, яку створили його батьки — Тетяна Миколаївна та Андрій Олександрович.
На початку повномасштабного вторгнення війна змусила їхню сім’ю покинути рідні місця. Вони переїхали до Обухова, де ще з часів Чорнобильської катастрофи жила бабуся.
Два роки тому Микита одружився з коханою дівчиною —Каріною. Разом вони мріяли про дитину, власний затишний дім, про щасливе, мирне майбутнє. Але війна перекреслила всі плани…

Микита захоплювався боксом. Був спокійним, поміркованим та мужнім. Любив служити. Любив жити. І саме таким — справжнім чоловіком, справжнім захисником — він залишився в пам’яті тих, хто його знав. І було йому всього лише 22 роки. Життя, сповнене мрій, надій, любові — обірвалося на злеті.

Висловлюємо щирі співчуття батькам Тетяні Миколаївні та Андрію Олександровичу, дружині Каріні, сестрам Софії, Поліні, братам Івану та Іллі, всій родині, близьким, друзям, побратимам.
Нехай світлою буде пам’ять про нього. Низько схиляємо голови в пошані перед подвигом Героя! Дякуємо за мужність та відвагу.

Царство Небесне!