ОБУХІВСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА У ВІЧНІСТЬ ГЕРОЯ. СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ТА НИЗЬКИЙ УКЛІН!

Сьогодні останнє місце спочинку у рідному Обухові знайшов відданий патріот України, стрілець-снайпер механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти 54-ї бригади, солдат Тимошенко Віталій Петрович.

Він народився в Обухові 12 травня 1978 року. Навчався в ЗОШ 3, а в старших класах перейшов до ЗОШ 5.

Дитячі та юнацькі роки пройшли у рідному місті. Після здобуття загальної середньої освіти Віталій вступив до Професійно-технічного училища в м. Українка на спеціальність електрозварювальника.

Після закінчення училища займався складанням меблів та іншими роботами.

Дух фронтового життя Віталію довелося пізнати ще з далекого 2014 року. Його мобілізували до легендарної 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. На посаді гранатометника наш захисник пройшов важкий шлях воїна на сході країни – Донеччині.

Далі була ротація та повернення додому. Але не надовго.

Коли 24 лютого 2022 року підступний ворог вторгся в Україну, Віталій одразу пішов добровольцем до лав ТрО. Потрапив в 135-й окремий батальйон 114-ї бригади, де служить дуже багато наших земляків з Обухівської громади. Разом з побратимами йому довелося пройти пекло Бахмуту.

У січні 2024 року Віталія перевели до 54-ї бригади, у складі якої він воював на найскладніших ділянках фронту в Донецькій області.

На жаль, життя мужнього воїна, відданого сина України обірвалося 28 травня 2024 року поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області внаслідок отриманого поранення несумісного з життям під час обстрілу противником.

Віталій Тимошенко був дуже хорошою людиною, з чуйним серцем та доброю душею. Дуже любив свою родину. В усьому їм допомагав. Був надійним, терплячим, турботливим та безвідмовним у наданні допомоги кожному, хто до нього звертався.

Неймовірно любив життя та будував плани на майбутнє.

На фронті Віталій здобув позивний “Каптер” за те, що за будь-якою дрібницею в солдатському побуті до нього можна було звернутися, ділився останнім та ніколи не рахував те, що віддавав. Він був справжнім другом, надійним товаришем у будь-якій скруті.

А ще мужнім та сміливим воїном, вірним патріотом рідної України.

Таким ми його запам’ятаємо назавжди.

За самовіддану військову службу Віталій був нагороджений:
1. Відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”
2. Відзнакою “За оборону Савур-Могили”
3. Медаллю “Учасник АТО”
4. Медаллю бійцям АТО ” За оборону рідної держави”
5. Відзнакою “Чорні запорожці” бійцям 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців
6. Медаллю “30 років Незалежності України”

Світла й вічна пам’ять тобі, Захиснику Батьківщини! Доземний уклін за жертовний подвиг в ім’я української нації.

Висловлюємо щирі слова скорботи та співчуття родині Віталія: мамі Олександрі Миколаївні, сестрі Валентині, усім рідним та близьким, друзям, побратимам.

Царство Небесне та вічний спокій!