ОБУХІВСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ГЕРОЯ

Сьогодні у селі Деремезна відбулося прощання з воїном, розвідником-сапером Гордієнком Олександром Михайловичем.

Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забирає від нас найкращих – молодих, сильних, безмежно закоханих у рідну землю. Цвіт нашої нації!

Чорним птахом прилетіла у нашу Обухівську громаду в с. Деремезну сумна звістка – загинув український Воїн, наш земляк Гордієнко Олександр Михайлович. Його життя обірвалося 01 вересня 2023 року від отриманих тяжких поранень у результаті мінометного обстрілу з боку противника в районі населеного пункту Роботине Запорізької області.

Народився Олександр у селі Деремезна 6 серпня 1983 року. У 1989 році прийшов до першого класу Деремезнянської школи, яку закінчив у 1998 році. У старших класах навчався в Семенівській школі. Мріяв бути столяром, мав золоті руки, тому й пішов учитися до профільного професійно-технічного училища у Києві, яке закінчив у 2001 році.

А далі була військова служба в армії. До 2014 року Олександр працював столярем-висотником.

Добрий і світлий хлопчина, надійний і щирий друг. Таким він залишиться у нашій пам’яті. Його серце було сповнене добра, яке він щедро дарував людям, своїй Україні.
У 2014 – 2015 роках захищав суверенітет нашої держави в зоні бойових дій АТО/ООС, а з березня 2023 року боронив нашу країну у лавах ЗСУ. Інакше він не міг. Мужність, патріотизм та відвага кликали його захищати рідний дім, рідне село, рідний край.

29 серпня під час ворожого мінометного обстрілу він отримав тяжкі багаточисленні поранення, з якими його доставили до Запорізької обласної клінічної лікарні, а 01 вересня його серце перестало битися.

Рідні втратили свою опору й підтримку. Сестра Оксана Михайлівна і брати Віктор Михайлович та Анатолій Михайлович залишилися без доброго, турботливого брата. Осиротіли й п’ятеро племінників — Анна, Катерина, Віка, Іванка та Олександр. Він був для них порадником і другом.

На жаль, словами важко загоїти у серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. У цю гірку мить поділяємо горе родини Олександра та разом з нею схиляємо голови у глибокій скорботі.

Сумуємо разом з Вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!

Нехай добрий і світлий спомин про нашого Героя назавжди залишиться у пам’яті усіх, хто знав його, любив та шанував.

Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються у наших серцях!

Вічна пам’ять нашому Герою, який захищав Батьківщину й кожного з нас!