СЬОГОДНІ ОБУХІВ НАВІКИ ПОПРОЩАВСЯ З ГЕРОЄМ

Ми живемо завдяки нашим воїнам. Можемо вчитися, працювати, займатися улюбленими справами, навіть подорожувати. І все завдяки вам, наші захисники і захисниці України, які там, на передовій, в окопах вдень і вночі, і які, на жаль, віддають найдорожче – своє життя.

Завдяки таким Героям, як ВЛАДИСЛАВ СТРИЖКОВ, якого ми сьогодні усією громадою провели на останній спочинок, де світлі душі незламних воїнів бережуть вічний спокій з небес.

Його серце перестало битися 14 червня 2023 року від отриманих поранень несумісних з життям в районі Вугледару на Донеччині у результаті штурмових дій противника.

Великою скорботою наповнилися наші серця. Немає таких слів, щоб заспокоїти тяжкий біль від втрати.

Влад був дуже хорошим, світлим, добрим. Дуже любив людей і завжди бачив у них лише хороші риси. Першим відгукувався на прохання про допомогу і допомагав усім, хто того потребував.

На війні він був мужнім, незламним воїном, підтримкою і опорою для своїх побратимів. Виконував складні й небезпечні завдання і був прикладом справжнього патріота, борця за рідну Батьківщину.

Він пішов молодим та сповненим сил, не доживши до свого 30-ліття, яке мало бути 30 серпня.

Народився Владислав Анатолійович Стрижков в Обухові, де у 2008 році закінчив ЗОШ 5.

Потім вступив в коледж зв’язку на спеціальність «мобільний зв’язок».

З 2012 року працював на Київському картонно-паперовому комбінаті розмелювачем.

У 2015 році пішов служити в армію. Після військової служби знову повернувся на роботу до ККПК.

З перших днів повномасштабного вторгнення російського окупанта в Україну він як справжній патріот пішов до лав Збройних Сил України.

У перші найскладніші дні Владислав стояв на захисті Київської області, а з березня 2023 року був дислокований на Вугледарський напрямок.

І там, на найтяжчій нульовій лінії фронту боровся з російським агресором, мужньо виконуючи бойові завдання.

Він був старшим стрільцем-оператором 3 взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 72-ї бригади.

Схилімо низько голови в пошані перед великим подвигом Героя!

Нехай світла пам’ять про нього назавжди буде у наших серцях, закарбована в історії творення української нації.

Щирі слова співчуття та підтримки мамі Ользі Вікторівні, сестрам Валерії та Ірині, коханій Владислава – Вікторії, усім рідним, друзям, колегам, побратимам, усім, хто знав загиблого.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!