Український парламент прийняв Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» 3 жовтня 2017 року №2148 – VІІІ.

496

Закон про пенсійну реформу, підписаний президентом України Петром Порошенком 9 жовтня 2017 року, опублікований у виданні «Голос України» та набрав чинності з наступного дня з моменту публікації, тобто з 11 жовтня, за винятком деяких положень.

При цьому, згідно Закону, положення щодо підвищення пенсій для українців почали діяти вже з 1 жовтня 2017 року.

Цей документ встановлює вимоги до мінімального страхового стажу для виходу на пенсію і підвищив пенсії 9 мільйонам пенсіонерів вже з жовтня.

Закон передбачає введення автоматичної норми про щорічну індексацію (перерахунку) пенсій для захисту від інфляції з урахуванням фінансових можливостей солідарної системи, але не менш ніж на 50% зростання середньомісячних зарплат за три роки і на 50% індексу споживчих цін.

Закон не передбачає підвищення пенсійного віку, але вводить вимоги до страхового стажу.

Так, для виходу на пенсію в 60 років потрібно буде мати 25 років страхового стажу.

При стажі від 15 до 25 років на пенсію можна буде вийти в 63 роки, при стажі не менше 15 років – до 65 років. У той же час люди, в яких немає страхового стажу, зможуть претендувати на соціальну допомогу розмір якої буде визначатися з рівня доходів сім’ї пенсіонера.

Всі нормативи мінімального страхового стажу будуть збільшуватись на 1 рік кожні 12 місяців до 2028 року. Таким чином, з 2028 року для виходу на пенсію в 60 років потрібно буде мати 35 років страхового стажу.

Розмір пенсії кожного громадянина України, згідно із Законом, розраховується за формулою «Розмір пенсії» = Сз* ІКЗ*Кс, де:
Сз – розмір середньої зарплати в Україні,
ІКЗ – індивідуальний коефіцієнт заробітної плати (співвідношення розміру отримуваної зарплати по відношенню до середньої зарплати),
Кс – коефіцієнт страхового стажу, визначається як множник кількості років стажу роботи людини на величину оцінки одного року страхового стажу.

Базова середня заробітна плата для розрахунку пенсій становить 3764 гривні 60 копійок, що майже в 3 рази більше, ніж до реформи – 1197 гривень.

Коефіцієнт страхового стажу для розрахунку пенсії знижено з 1,35 до1.

Мінімальний розмір пенсії встановлено на рівні 1452 гривні, що на 140 гривень більше, ніж до прийняття Закону.

Також в рамках Закону скасовано 15 – відсоткове зменшення пенсій для працюючих пенсіонерів.

Запровадження накопичувальної пенсійної системи, що потрібно знати.

Уряд запланував до кінця 2018 року розробити і внести до Парламенту ряд законопроектів про запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування.
Запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування передбачено пенсійною реформою.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» перерахування страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування запроваджується з 1 січня 2019 року.

Учасниками накопичувальної системи є особи, які станом на 1 січня 2019 року підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із Законом 1058 – ІV. Особи яким залишилося менше 10 років до досягнення пенсійного віку, мають право прийняти рішення не сплачувати страхові внески до накопичувальної системи пенсійного страхування, а особи, які досягли пенсійного віку, не можуть бути платниками страхових внесків до накопичувального фонду.

Поняття Накопичувальний пенсійний фонд (далі – Накопичувальний фонд) визначено статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 – ІV (далі – Закон 1058 – ІV).

Накопичувальний пенсійний фонд (далі – Накопичувальний фонд) – цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до цього Закону, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених цим Законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, передбачені цим Законом.

Застрахована особа, яка є учасником накопичувальної системи пенсійного страхування, має право на отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді.

На сьогоднішній день база під накопичувальну систему практично сформована.

З 1 січня 2019 року буде старт повної пенсійної реформи і старт накопичувальної пенсійної системи.

Старт накопичувальної системи прогнозований від 2 % від заробітної плати. Це невеликі кошти і вони з часом зростуть до 5% заробітної плати особи, які будуть йти виключно в накопичувальну систему.

На сьогоднішній день згідно з Пенсійною реформою стало більш актуальним питання про набуття страхового стажу.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії зараховується лише ті періоди, за які сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Особа яка навчається, тимчасово виїхала за кордон, чи не працює (або працює без оформлення своїх трудових відносин з роботодавцем належним чином та отримує заробітну плату в «конверті») – не набуває страхового стажу, що в подальшому при призначенні пенсії вплине на її розмір, через що пенсійна виплата буде меншою, ніж могла б бути.

Закон України від 09.07.2003 № 1058–ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058–ІV) соціально захищає цю категорію людей. Статтею 12 Закону № 1058 – ІV передбачено, що особи, які досягли 16 – річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

На який термін укладається договір про добровільну участь?

Договір про добровільну участь укладається на будь – який термін.

Куди слід звертатися для укладення договору про добровільну участь та які документи для цього надати?

Для укладення договору про добровільну участь зацікавлені особи подають до територіального органу Держаної фіскальної служби України за місцем проживання відповідну заяву у встановлених порядку та формі.

Договором визначаються розмір та порядок сплати страхових внесків, умови розірвання договору, права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Чи можлива одноразова сплата страхових внесків за певний період?

Особа, якій не вистачає страхового стажу для призначення пенсії, може укласти договір про добровільну участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні (далі – договір про добровільну участь) згідно із Законом України від 08.10.2010 № 2464 – VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464–ІV), яким може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, тобто якщо не перебувала в трудових відносинах. При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму єдиного внеску, встановлених на дату укладення договору (пункт 5 статті 10 Закону № 2464–ІV ).

Тобто договором про добровільну участь може передбачатися одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків за попередні періоди (роки) починаючи з 2004 р.

Також повідомляємо, що згідно з пунктом 4 статті 24 Закону № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону № 1058 –ІV (до 1 січня 2004 року), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-ІV, а основним документом, що підтверджує стаж роботи за такий період, є трудова книжка.

Враховуючи положення частини третьої статті 10 Закону №2464–VІ з метою забезпечення додержання вимог законодавства щодо порядку укладення договорів про добровільну участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні територіальні органи Державної фіскальної служби України за відповідним запитом отримують від органів Пенсійного фонду України інформацію щодо періодів, у яких особа бажає взяти добровільну участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні, з підтвердженням, що така особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та/або не є застрахованою на період звернення (у разі укладення договору на майбутні періоди).

Інформація на запит територіального органу Державної фіскальної служби України надається органом Пенсійного фонду України не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.