Пам’ятка по сказу для населення

УВАГА! У ГРОМАДІ ВИЯВЛЕНО ВИПАДОК ЗАХВОРЮВАННЯ НА СКАЗ ДОМАШНЬОЇ ТВАРИНИ

Обухівська районна філія ДУ “Київський ОЦКПХ МОЗ” доводить до відома інформацію про те, що в с. Копачів Обухівської громади виявлено сказ у домашньої собаки. 22.11.2024 року жителя села покусала домашня собака, пізніше тварина загинула і під час лабораторного дослідження патологічного матеріалу було підтверджено хворобу сказ.

Спільно з фахівцями Обухівської районної державної лікарні ветеринарної медицини було проведено обходи домогосподарств в с. Копачів з метою виявлення осіб, що мали контакт з хворою твариною.

У зв’язку з даним випадком та задля попередження вкрай небезпечного захворювання пропонуємо ознайомитися з нижченаведеною інформацією.

Сказ – гостре інфекційне захворювання, яке передається від хворих тварин людям шляхом покусів чи заслинення. Хворіють на сказ всі теплокровні тварини. Найбільшу небезпеку представляють лисиці, коти, собаки, вовки, які хворіють, як в буйній так і паралітичній формі, а також в розповсюдженні вірусу сказу приймають участь кровососні, комахоїдні миші та гризуни. Віруси летючих мишей також можуть визвати в людини смертельне захворювання.

Збудник хвороби – вірус знаходиться в мозковій тканині та слині хворих тварин, зараження відбувається при покусах, заслиненнях та при прямому контакті з хворою твариною, також можливе зараження через речі змочені слиною хворої тварини, якщо слина попадає на шкіру де є подряпини, чи на слизові оболонки. Незвичайна чи агресивна поведінка тварин, як домашніх, так і хижих, майже завжди ознака хвороби. Найбільш небезпечні багаточисленні покуси нанесені тваринами, а також в обличчя, шию, пальці рук, статеві органи де є багато нервових закінчень. Після зараження настає інкубаційний період від 1 до 3 місяців, можливі відхилення в бік зменшення чи збільшення, в середньому він продовжується до 30 днів. Захворювання у людини починається з ознак: підвищеної збудженості, порушення сну та турбує біль на місці покусу, людині стає важко дихати, ковтати, порушується психічний стан, нею оволодіває страх смерті. Покуси в голову визивають захворювання на сказ у людини в 88% випадків, в руку – 67%, в нижні кінцівки – 21%. Ознаки сказу у собак: змінюється їх поведінка, на початку захворювання відмічається дратівливість, бурчання, собаки можуть забиватися в темні кути, не відповідають коли їх кличуть, безпричинно гавкають і нібито ловлять мух у повітрі, також можуть ковтати неїстівні предмети, дуже часто собака нібито подавилася кісткою.

Профілактика сказу – проблема комплексна. Важлива її складова – боротьба з цією інфекцією в природному середовищі. Основним завданням для вирішення проблеми із профілактики, ліквідації та недопущення поширення вогнища сказу:
– Специфічна профілактика шляхом проведення щеплень антирабічною вакциною осіб, які були покусані або обслинені бродячими та підозрілими на сказ тваринами.
– Максимальне охоплення профілактичними щепленнями сприятливих до захворювання тварин (котів, собак), тобто створення імунного бар’єру між дикими та домашніми тваринами і між домашніми тваринами та людьми.

У разі нанесення покусу чи навіть ослюнення пошкодженої шкіри рану в обов’язковому порядку слід ретельно промити водою з господарським милом, після чого її краї обробити 5 % розчином йоду, постраждалий повинен негайно звернутись в медичну установу, до лікаря за місцем проживання, де в разі необхідності, розпочинають лікувально – профілактичне щеплення. Тільки повний курс щеплень, надійно запобігає захворюванню людей на сказ.
Для захисту від сказу необхідно правильно утримувати домашніх тварин. Сторожових собак – в установах, підприємствах та організаціях тримати на ланцюгах, в спеціально відведеному для цього місці. Щорічно проводити їм щеплення проти сказу, виводити на вулицю в намордниках. Забороняється вигулювати собак на територіях лікувально-профілактичних закладів, шкіл, дитячих садків, в парках та скверах, приводити їх з собою на ринки, в магазини та нацьковувати на людей.

Пам’ятайте, якщо дотримуватись наданих порад, то можна запобігти покусів тваринами, а тим самим попередити захворювання, що передаються ними.