ОБУХІВ НАЗАВЖДИ ПОПРОЩАВСЯ З ВОЇНОМ

Мабуть є вища воля на те, щоб в таке свято мужніх та незламних – день Збройних сил України, громада навіки попрощалася з воїном, сенсом життя якого був захист Батьківщини.

Сторожик Володимир Сергійович, старший навідник протитанкового взводу, 72-ї бригади, частини А 2167. Він був великим воїном, з досвідом та здобутими навичками. Своє життя він повністю присвятив боротьбі за незалежність України.

Мав багато відзнак та нагород:

– медаль учасника АТО
– медаль “Патріот України”
– нагрудний знак “Ветеран війни”
– медаль “Захиснику Вітчизни”
– медаль “За оборону рідної Держави”
– відзнака Президента України “За участь в антитерористичній операції”
– знак народної пошани “За відвагу”.

Народився Володя 13 квітня 1986 р. в Обухові.

Навчався в ЗОШ 5. Пройшов службу в лавах ЗСУ.

Усе своє свідоме життя він бачив себе військовим. Є така професія: Батьківщину захищати. Це було стовідсотково про нього.

Володимир був дуже мужнім, сильним, відважним воїном, і водночас дуже добрим. Для побратимів та друзів міг прийти на допомогу в будь-якій ситуації.

З 2014 року – служив в найгарячіших точках в АТО: Маріуполь, Лисичанськ, Горенка, Донецький аеропорт.

З початку повномасштабної війни проти України 24 лютого 2022 року Володя одразу пішов захищати Батьківщину. Й тут був в найскладніших точках лінії захисту: Гостомель, Київ.

Останні місяці він обороняв Донецьку область. І знову найтяжча лінія фронту, передова.

Після поранення та контузії, не дочекавшись висновку медичної комісії, він повернувся до своїх побратимів на фронт зі словами: “хто, як не я”.

З 10 на 11 листопада 2022 року авто, в якому їхав Володимир з товаришами на бойове завдання, підірвалося на міні.

Це сталося біля населеного пункту Побєда Старобешівського району Донецької області.

Тривалий час рідні сподівалися, що він залишився в живих. Майже місяць вони жили вірою в це, але підтвердилося найгірше.

І сьогодні Обухівська громада провела в останню путь свого Героя. Вічний спочинок Володя знайшов в с. Деремезна, його поховали біля мами.

Немає таких втішних слів, щоб полегшити увесь біль від втрати рідної людини. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Володимира.

Брату Максиму, усім рідним, побратимам та друзям висловлюємо щирі співчуття.

Нехай у Божому Легіоні небесних воїнів наш Герой знайде вічний спокій та Царство небесне!

Ми завжди будемо тебе пам’ятати.

Слава Україні! Героям слава!