Почесні громадяни міста

Козак Обух

Козак (мужик) Обух, що у другій половині XVI століття проживав на хуторі біля річки Лукавиця і був першим його управителем. З часом, цей хутір перетворився в сучасне місто Обухів.

Русан Іван Юхимович

Народився в 1915 році в Обухові. Радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (присвоєно 23 лютого 1945 р.), у Радянській армії з 1939 року, брав участь у боях німецько-радянської війни з її початку, здійснив 215 бойових вильотів.

Киянченко Микола Степанович

Народився 22 березня 1911 р. в Обухові. Радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (присвоєно 27 червня 1945 р.), у роки німецько-радянської війни штурман 106-го гвардійського винищувального авіаційного полку (11-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 2-а повітряна армія, 1-й Український фронт), гвардії майор. Помер 14 жовтня 1992 р.

Балутенко Валентин Васильович

Народився 2 червня 1925 року в м. Києві. З 1965 по 1984 рр. був керівником Головного управління взуттєвої промисловості України.
Був помічником командира взводу полкової розвідки 358 стрілецького полку 136 стрілецької дивізії. За участь у визволенні Обухова присвоєно звання Почесного громадянина міста.

Каплуненко Микола Федорович

Народився 24 лютого 1925 року в с. Малі Дмитровичі на Обухівщині.
На громадських засадах працював секретарем ради ветеранів 136 Київської стрілецької дивізії та головою правління фонду соцзахисту ветеранів 136 СД.
За заслуги перед Україною, за участь у визволенні Обухова від німецько-фашистських загарбників йому присвоєно звання Почесного громадянина міста.

Гусєв Максим Тихонович

Народився 18 травня 1917 року в с. Архангельське Сосновобарського району, Пензенської області.
З 1942 року командир взводу розвідки, потім – начальник розвідки. З 1945 року – помічник начальника штабу по оперативно-стройовій підготовці. Після війни працював на посаді заступника військового коменданта м. Айзенберг (Німеччина), райвоєнкомом в м. Ново-Білокатай, начальником цивільної оборони на державному підприємстві м. Саратов. Помер 17 листопада 2000 року. За участь у визволенні Обухова присвоєно звання Почесний громадянин міста.

Романютін Олександр Іванович

Народився 8 серпня 1924 року в с. Георгієвка Курдайського району Джамбульської області.
В складі дивізії був на Калінінському, Воронежському, 1-му Українському, 1-му і 2-му Білоруському фронтах. За участь в боях при форсуванні Дніпра і визволенні Києва удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Уманський Терентій Хомич

Народився 23 грудня 1906 року в селі Верблюжці (тепер Новгородківського району Кіровоградської області).
29 вересня 1943 року у складі 38-ї Армії Центрального фронту 240-ва стрілецька дивізія під командою полковника Уманського форсувала Дніпро в районі села Лютіж Вишгородського району Київської області, захопила і утримала плацдарм, з якого 3 листопада розпочався наступ на Київ і його звільнення. З 26 травня 1956 по 29 вересня 1958 року був начальником Київського суворовського училища. Помер 17 березня 1992 року.

Павлов Микола Микитович

Народився 9 червня 1921 року в селі Нємково Чагодощенского району Вологодської області.
Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни був командиром кулеметного розрахунку 931-го стрілецького полку 240-ї стрілецької дивізії 38-ї армії Воронезького фронту, старший сержант.

Забояркін Олександр Васильович

Народився 23 липня 1925 року у Волоконську Большесолдатського району Курської області. Воював на Воронезькому і 1-му Українському фронтах.

Уваренко Лідія Маркіянівна

Народилася 24 листопада 1916 року. Служила в Чехословацькій танковій бригаді. За звільнення Києва була нагороджена орденом Червоної Зірки.
Брала безпосередню участь в боях за Васильків, за Велику й Малу Вільшанки, Степок. У 2003 році, як учасниці визволення Києва, вручений український орден Богдана Хмельницького.

Захар’ян Вагаршак Унанович

Народився 1 травня 1919 року в м. Єревані.
Визволяючи Україну від гітлерівських окупантів, пройшов нелегкий шлях від східних до західних її кордонів. Колишній замполіт 132-го окремого саперного батальйону 38 стрілецької дивізії.

Зохнюк Володимир Михайлович

Народився 20 липня 1944 року в селі Рокети Кам`янсько-Бугського району, що на Львівщині.
В.М. Зохнюк обіймав посаду виконавчого директора організації роботодавців Обухівського району.
З 1999 року – Почесний громадянин Обухова.

Попович Володимир Степанович

Володимир Степанович народився в травні 1953 року на Миколаївщині. В 1985 році переїхав в м. Обухів.
3 1997 року-директор Обухівської школи мистецтв.

Малишко Ольга Сергіївна

Народилася у родині старшого брата поета А. Малишка Сергія Самійловича у 1925 році.
Педагог, філолог.

Ременюк Микола Андрійович

Народився 2 липня 1939 року в с. Лоснівка на Чернігівщині.
З лютого 2008 року – радник голови правління ВАТ «Обухівський завод пористих виробів».

Домотенко Юрій Корнійович

Народився 15 липня 1935 року в селі Довгенькому Тальнівського району Черкаської області. З 1994-го року по нинішній рік Ю.К. Домотенко директор Обухівського краєзнавчого музею. Написав і видав багато краєзнавчих праць. Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України.

Превер Володимир Михайлович

Народився 23 листопада 1940 року в с. Жидорба Ірбейського району Красноярського краю.
Генеральний директор ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат».

Коломийко Параска Гаврилівна

Народилася 7 жовтня 1951 року в с. Красна Слобідка Обухівського району.
Художниця. У 2000 році, за неоціненний внесок у духовний розвиток краю їй присвоєно звання Почесного громадянина Обухова.

Малишко Андрій Самійлович

Народився 14 листопада 1912 року в Обухові. Український поет, автор славнозвісної «Пісні про рушник». З 1934 року працює в харківській газеті «Радянське село», яку залишає, бо призваний до армії. У період з 1936 по1939 роки працює в газетах «Комсомолець України», «Літературна газета». Протягом цих років світ побачили кілька збірок поезій: «Батьківщина», «Лірика», «З книги життя», «Народження синів». Помер 17 лютого 1970 р.

Блінов Леонід Іванович

Народився 18 червня 1923 року в с. Щербово Савинського району Івановської області.
Під час Великої Вітчизняної війни з червня 1943 по червень 1945 був начальником артозброєння полку у складі 136 Київської стрілецької дивізії 358 стрілецького полку. Брав участь у визволенні Лівобережної України, Києва та Західної України.

Семикіна Тетяна Георгіївна

Народилася 19 жовтня 1973 року в м. Українка.
Заслужений майстер спорту України, бронзова призерка олімпіади в Афінах, член збірної команди України з веслування на байдарках та каное.
Почесний громадянин м. Обухів з 2001 року.

Зануда Олексій Петрович

Народився 22 березня 1949 року в с. Красна Слобідка Обухівського району.
Директор АТЗТ «Обухівський молокозавод».

Щербань Степан Іванович

Народився 10 квітня 1925 року в с. Малі Дмитровичі Обухівського району.
З 1999 по 2007 рік – голова міської ветеранської організації.
Почесний громадянин міста з 2003 року.

Ткаченко Василь Тимофійович

Народився Василь Тимофійович 1 січня 1943 року в Обухові.
Начальник Обухівської ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз». Почесний громадянин Обухова з 2004 року.

Семикін Сергій Іванович

C.I. Семикін народився у 1959 році. Заслужений тренер України. Почесний громадянин Обухова з 2004 року.

Лещенко Микола Костянтинович

Народився в 1950 році. Директор ТОВ «АЛЕАНА». Почесний громадянин Обухова з 2005 року.

Анцупова Лідія Яківна

Народилася Лідія Яківна 18 березня 1965 року у мальовничому Витачеві Обухівського району.
З 1994 року – директор ТОВ «Омела». Почесний громадянин Обухова з 2006 року.

Пелих Наталія Іванівна

Народилася Пелих Наталія Іванівна 12 серпня 1971 року. Заслужена артистка України, лауреат Спеціальної премії фонду Бориса Гмирі. Закінчила Київський державний інститут культури та Національну музичну академію України ім. П.І.Чайковського. У 1995-2000 рр. – солістка Національного заслуженого академічного народного хору ім. Г. Верьовки. Від 2000 р. – солістка-вокалістка Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва.

Косенко Катерина Володимирівна

Катерина Косенко народилася 1986 року в м. Обухів.
Українська фітнесістка. Здобула звання «Почесного громадянина Обухова» в 2006 році.

Штамбур Зінаїда Микитівна

Народилася у 1931 році в Луганську.
Понад 25 років очолювала терапевтичне відділення районної лікарні.
Почесний громадянин Обухова з 2007 року.

Краськова Галина Гордіївна

Народилась Галина Гордіївна у вересні 1927 року в с. Трипілля. Працювала завідуючою відділом РАГСу. Голова Обухівської міської організації ветеранів. Почесний громадянин Обухова з 2007 року.

Журавель Людмила Миколаївна

Народилась 28 квітня 1944 року в селі Верхнячка Христинівського району на Черкащині. У 1986 р. – була головою Обухівської міської ради. Саме за її ініціативи запроваджене відзначення Дня Обухова ( з 1987 р.), відкрилися районний краєзнавчий музей та музей-садиба А. С. Малишка, збудована Свято-Михайлівська церква.
Почесний громадянин Обухова з 2008 року.

Левченко Олександр Миколайович

Народився 20 жовтня 1956 р. в с. Красне Перше Обухівського району Київської області. В 2012 році був обраний на посаду міського голови міста Обухів. У 2015 та 2020 роках обухівці знову висловили довіру своєму землякові, повторно обравши його міським головою Обухова. В 2009 році присвоєно звання «Почесний громадянин міста Обухова». 13 жовтня 2022 року на 66-му році життя перестало битися серце Обухівського міського голови.

Пацурина Григорій Петрович

Виконавчий директор ПАТ «Обухівське».

Рибак Володимир Васильович

Народився 3 жовтня 1946 року в місті Донецьку. В 2012 році був обраний головою Верховної Ради України. На посаді голови Верховної Ради сприяв отриманню Обуховом статусу міста обласного значення.

Омельченко Олександр Олександрович

Народився 9 серпня 1938 року с. Зозів Липовецького району Вінницької області. Починаючи з червня 2014 року — депутат Київської міської ради. Сприяв отриманню Обуховом статусу міста обласного значення. Почесний громадянин Обухова з 2010 року.

Мироненко Микола Григорович

Народився 19 березня 1941 року в селі Наливайківка Макарівського району на Київщині. Голова наглядової ради ВАТ Завод «Цегла Трипілля». Почесний громадянин міста з 2011 року.

Мельник Володимир Олександрович

Народився 12 вересня 1959 року в с. Поромівка Житомирської області. На виборах 1998, 2002 та 2006 років обирався обухівським міським головою. Трагічно загинув 20 жовтня 2011 року.

Паєнко Олена Василівна

Народилася 4 жовтня 1963 року в Молдавії. З 1984 року проживає в Обухові.
Директор виробничо-будівельної фірми «Інбуд». Почесна громадянка міста з 2013 року.

Кравець Леонід Іванович

Народився 1 квітня 1928 року. Леонід Іванович Кравець – корінний обухівець.
Очолює первинну ветеранську організацію працівників держустанов.
Почесний громадянин Обухова з 2013 року.

Чаплінський Володимир Володимирович

Володимир Володимирович Чаплінський народився 13 січня 1970 року у Сєвєроморську Мурманської області. У 1986 році переїхав в Україну. Працював на Київському картонно-паперовому комбінаті. Боєць Небесної Сотні. Герой України.
Загинув 20 лютого 2014, коли на Інститутській снайпери холоднокровно розстрілювали беззбройних майданівців під час революції Гідності. Почесний громадянин міста з 2014 року.

Бородавко Георгій Арсентійович

Народився Георгій Арсентійович Бородавко 7 травня 1922 року в селі Ново-Борисово Мостовецького району Луганської області. Визволитель Обухова в листопаді 1943 року.
З 1948 року – в Обухові, займає різні керівні посади. Як творча натура, з 1961 року реалізував себе у художній майстерні. Почесний громадянин Обухова з 2014 року.

Бакка Олексій Вікторович

Народився 9 вересня 1974 року в м. Майкоп Краснодарського краю. Проживав в Обухові. Підприємець. Був активним учасником Революції Гідності. Під час проведення АТО служив в третьому батальйоні оперативного призначення НГУ Донбас. Загинув 29 серпня 2014 року під Іловайськом Донецької обл. Почесний громадянин Обухова з 2015 року.

Рачинський Олександр Григорович

Рачинський Олександр Григорович народився в 1979 році м. Українка Обухівського району Київської області. Капітан, заступник командира роти вогневої підтримки 25-го окремого мотопіхотного батальйону. Загинув під час проведення АТО 17.11.2014, м. Дебальцеве. Почесний громадянин Обухова з 2015 року.

Єфіменко В`ячеслав Вікторович

Народився 21 серпня 1977 р. в Обухові. Боєць 25-го окремого мотопіхотного батальйону територіальної оборони «Київська Русь». Загинув 28 січня 2015 р. в м. Дебальцеве Донецької області під час виконання АТО. Почесний громадянин Обухова з 2015 року.

Тимко Олег Миколайович

Народився 25.03.1985 р. в м. Обухів Київської обл. Стрілець 11-го окремого мотопіхотного батальйону. Загинув 7 квітня 2015 року в с. Опитне Ясинуватського району Донецької області.
Почесний громадянин Обухова з 2015 року.

Литвиненко Павло Леонідович

Народився 9 червня 1994 року в м. Обухів, Київська область. Служив головним сержантом в роті глибинної розвідки, 2-й взвод, 1 відділення, Донецька обл.
Помер від поранень 17 березня 2016 року поблизу селища Гнутове (22 км від центра Маріуполя), Донецької області.
Почесний громадянин Обухова з 2016 року.

Сергеєв Володимир Ігорович

Народився 27 квітня 1993 року в Обухові. Перебував на службі 81-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 6 липня 2016 року в результаті попадання ворожої 120-ти мм. міни по бліндажу захисників в промзоні міста Авдіївки Донецької області.
Почесний громадянин Обухова з 2016 року.

Геля Віктор Михейович

Народився 24 серпня 1951 року в селі Григорівка Обухівського району Київської області. Директор обухівського УВП «УТОС». Почесний громадянин з 2016 року.

Калита Микола Мусійович

Народився 19 грудня 1940 року в селі Красна Слобідка Обухівського району.
Керівник ТОВ «Обухівський водоканал».
Почесний громадянин з 2016 року.

Кияниця Роман Вікторович, посмертно

Народився 10.05.1992 року. Проживав в м. Обухові. З 1999 року навчався в Обухівській ЗОШ №3, де успішно закінчив 9 класів.
4 березня 2017 року під час ворожих обстрілів поблизу Авдіївки Роман Кияниця трагічно загинув.

Устіч Віктор Сергійович

Народився 10.08.1955 року в с. Богданівка Прилуцького р-ну Чернігівської обл.
Директор КП «Обухіврайтепломережа»
Почесний громадянин з 2017 року.
У 2005 році був обраний головою правління Обухівської організації роботодавців.
Нагороджений медаллю «За заслуги» III ступеня. Має інші нагороди та Почесні грамоти міністерства ЖКГ.

Міненко Дмитро Володимирович

До свого 23-ліття Дмитро Міненко не дожив тиждень. Поліг в бою, як справжній Герой, захищаючи передмістя Києва, рятуючи столицю й усю Київщину від російських окупантів.
Молодий хлопчина, який за своє коротке життя багато не встиг зробити та виконав найголовніше – став на захист рідної Батьківщини.
Наш земляк, обухівчанин, народився 21 березня 1999 році. У 2004 році батьки привели його малим у перший клас навчально-виховного комплексу «СЗОШ – ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 імені А.С.Малишка» міста Обухова, де й провів свої шкільні роки.
У 2014 році після завершення 9 класу вступив у Ржищівський професійний ліцей, здобувши професію кухара. Деякий час працював за фахом.
У 2019 році Дмитро призвався на строкову військову службу. У перший день повномасштабного вторгнення російських загарбників в Україну пішов захищати незалежність та територіальну цілісність своєї Батьківщини. Служив в 72-й окремій механізованій бригаді.
Загинув 14 березня 2022 року в с. Мощун Бучанського району Київської області.
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Галба Павло Володимирович

Воїн 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, який разом з іншими побратимами обороняв передмістя Києва від російських окупантів, віддав своє життя заради України.
Народився Павло Володимирович 9 липня 1981 року в м. Українка. З батьками переїхав до Обухова. У рік відкриття Обухівської ЗОШ №5, у 1987 році, Павло став першокласником та закінчив дев’ять класів цього закладу у 1996 році.
Потім навчався в професійно-технічному училищі, працював за фахом на промислових підприємствах міста.
З 2015 року Павло захищав східні рубежі країни в зоні АТО/ООС.
В боях за Україну отримав нагороди:
• Медаль «Учасник АТО»
• Державна нагорода – відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
• Медаль «Захисникам Вітчизни»
В перший день російсько-української повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року він без вагань став на захист Батьківщини, боронячи рубежі Київщини та захищаючи столицю.
14 березня 2022 року в с. Мощун Бучанського району під час запеклого бою Павло загинув від несумісного з життям поранення.
Залишились без рідної і дорогої людини батьки – Наталія Іванівна і Володимир Миколайович, дружина Наталія, молодший брат Іван та двоє синів – Максим і Макар.
Дітей Павло любив понад усе, постійно проводив з ними вільний час, вчив майструвати.
Добрий і вірний душею, хороший товариш, мужній та відважний воїн. Він свято вірив в перемогу добра над злом, мав непохитні патріотичні переконання, що Україна – сильна, вільна і незалежна держава.
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Глушко Тарас Миколайович

28 квітня 2022 року на Херсонщині, пройшовши тяжкі бої в Миколаївській області, загинув наш земляк, молодший сержант Глушко Тарас Миколайович.
Народився він 11 листопада 1981 року в мальовничому краї Кагарличчині в с. Ліщинка в звичайній родині. Мама працювала в дитячому садочку, а батько був будівельником.
Загальну середню освіту Тарас здобув в Обухові, у школі 3. А потім вступив до Київського Політехнічного інституту. Пізніше отримав другу вищу освіту в Білоцерківському національному аграрному університеті.
Його трудова діяльність переважно була пов’язана з будівництвом та підприємництвом.
З січня 2015 року він був у рядах захисників нашої країни в зоні АТО/ООС. Служив у складі військової частини 2980 (11 ОМпБ Київська Русь), 59 окремої механізованої бригади на посаді командира мінометного розрахунку СВ ЗСУ.
За плечима мав великий досвід розвідки, був безмежною підтримкою бойового духу побратимів, був тим вогником, який залишиться з нами назавжди.
Він не міг стояти осторонь під час російської агресії, був справжнім патріотом, сміливим та відважним воїном. Нагороджений багатьма державними відзнаками.
З 24 лютого 2022 року, не чекаючи команди, він самостійно прибув до своєї військової частини для захисту Батьківщини. Разом з побратимами мужньо боронив рубежі Миколаївщини, був там, де були найгарячіші бої. В одному з таких боїв отримав тяжке смертельне поранення.
У Тараса залишилися батьки: Микола Михайлович та Надія Іванівна, дружина Ольга, син Савелій та довгоочікувана донечка Маргарита.
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Гладирь Олександр Леонідович

12 травня на північних рубежах країни загинув мешканець Обухова, мужній воїн, старший лейтенант Гладирь Олександр Леонідович.
Народився Олександр Леонідович 30 липня 1976 року в с. Снігурівка Миколаївської області.
Закінчив Херсонський педагогічний інститут фізичної культури. Тривалий час працював вчителем фізкультури в Херсонській школі 3.
Його дуже поважали колеги та учні. Дітям прививав любов до спорту, бо й сам мав високі спортивні досягнення.
В 2014 році добровольцем пішов в зону АТО/ООС і служив в 3-му окремому батальйоні «Звіробій», мав звання старшого лейтенанта.
Коли російський окупант 24 лютого 2022 року напав на Україну, Олександр одразу пішов захищати рідну Батьківщину і загинув як справжній Герой.
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Тимофій Михайло Іванович

26 травня 2022 року, проявивши велику мужність, в бою загинув Тимофій Михайло Іванович, єдиний син у матері, батько двох неповнолітніх дітей.
Михайло народився 15 вересня 1986 року. Все дитинство і шкільні роки прожив у Копачеві. У 2001 році закінчив Копачівську загально-освітню школу 1-2 ступенів, після чого продовжив навчання у Професійно-технічному училищі 2 м. Українка, за спеціальністю електрик.
Після навчання працював електромонтером в Обухівському РЕСі. Останнім часом працював водієм за кордоном.
24 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення рашистів Михайло вступив до лав ЗСУ, щоб стати на захист рідної Батьківщини.
Він був чуйним, добрим і відданим сином України, мужнім воїном та справжнім другом своїм побратимам.
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Рогоза Ігор Володимирович

Навідник 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону.
3 червня 2022 року від вогнепальних поранень у лікарні на Донеччині помер воїн першої механізованої роти 1 механізованого батальйону, наш земляк, мешканець м-ну Яблуневий Рогоза Ігор Володимирович.
З перших днів російсько-української війни він брав участь в бойових діях. Загинув як справжній Герой, захищаючи рідну Батьківщину.
Народився Ігор 12 листопада 1974 року у нашому місті Обухові в мікрорайоні, що нині носить назву Яблуневий.
У 1982 році пішов до першого класу Обухівської школи № 4.
Після завершення 8 класів, у 1990 році вступив в СПТУ-2 м. Українка на електрика-монтажника.
У 1993-1995 рр. проходив строкову службу в Збройних Силах України.
Після служби в армії, здобув ще одну спеціальність – муляра, закінчивши Білоцерківське ПТУ-13.
У 1997 році Ігор почав працювати на Обухівському заводі пористих виробів пропарювальником цеху. Пропрацював на заводі до 2011 року.
З 2013 року по 2021 працював на різних приватних підприємствах.
Починаючи з 2014 року, брав участь у антитерористичній операції на сході країни. Не роздумуючи, одразу пішов на війну у лютому 2022-го, коли російський ворог ступив на українську землю.
Мав державні нагороди:
• Медаль «Учасник АТО»
• Медаль «За участь в антитерористичній операції»
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Чорний Євгеній Владиславович

Обухівська громада в скорботі схиляє голову перед Героєм – молодшим сержантом Євгенієм Владиславовичем Чорним, 29-річним воїном, для якого Україна була понад усе.
Його життя обірвалося 19 червня на Харківщині від отриманих вогнепальних осколкових поранень.
Народився Євгеній 31 жовтня 1992 року в с. Григорівка. У 1999-2007 рр. навчався в Григорівській загальноосвітній школі. Вчителі з особливим теплом згадують про Женю. Він активно проявляв себе в громадському житті школи, захоплювався комп’ютерною технікою. Був доброзичливим та відповідальним. Мав добрі стосунки з однокласниками.
Після 10 класу Женя вступив до Київського технікуму електронних приладів.
У віці 23 років, разом з батьком, він пішов захищати рідну Батьківщину на сході в зоні АТО.
У 2016 році повернувся з передової та вступив до Академії сухопутних військ у Львові. Маючи військовий досвід, він для себе вже визначив життєвий шлях.
Коли російський ворог вдерся до України, Євгеній мужньо став на її захист. І загинув як справжній Герой. Сталося це на Харківщині поблизу села Курулька Барвінківського району.
Молоде життя обірвалося на злеті, але ця жертва не є марною. Завдяки великій мужності, патріотизму та незламності таких воїнів, як Євгеній Чорний, Україна здобуде перемогу над ворогом. У наших захисників та захисниць є потужна мотивація і сила духу, адже вони звільнюють та обороняють свою рідну землю. А це найвища істина!
Герої не вмирають! Вони завжди поряд, захищаючи нас з небес.
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Панченко Олег Вікторович

19 червня 2022 року загинув наш земляк, воїн 72-ї окремої механізованої бригади Олег Вікторович Панченко.
Сміливий, мужній, відданий воїн, який загинув як Герой. Ще у далекому 2014 році він добровольцем пішов захищати рідну Україну на сході в зоні бойових дій АТО. Проходив військову службу за контрактом у високомобільних військах.
З 24 лютого 2022 року Олег одним з перших був знову мобілізований та без вагань став на захист суверенітету України.
Народився Олег Вікторович 1 жовтня 1968 року в Обухові. Розпочав навчання у 1976 році в Обухівській неповній середній школі №2, а згодом перейшов навчатися до Обухівської середньої школи №1 ім. А. С.Малишка, яку успішно закінчив у 1986 році.
Далі була служба в армії, у військово-повітряних силах. Після повернення зі служби Олег навчався на електрозварювальника в ПТУ №2 м. Українка. Згодом працював на Обухівському вентиляційному заводі. Працював будівельником на різних приватних будівництвах.
Марив футболом. Грав за різноманітні дитячі та дорослі футбольні клуби Обухівщини, за ветеранські команди. Розпочинав грати у «Тракторі» (Сільгосптехніка). Досить довго грав за «Комунальник» та інші клуби. Був фанатом-вболівальником футбольного клубу «Динамо» Київ, а його футбольним кумиром був Олег Блохін.
Олег був чуйним батьком та чоловіком, відданим товаришем для побратимів, справжнім патріотом своєї Батьківщини, хорошою та доброю людиною для усіх, хто його знав.
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Капітоненко Олександр Олександрович

Народився 25 серпня 1981 року в Обухові. У 1998 році закінчив ЗОШ №5. Після школи навчався в Київському ПТУ та здобув спеціальність автослюсаря. Деякий час працював за професією, а потім перейшов в галузь торгівлі.
Олександр мав чітку позицію патріота, небайдужого громадянина своєї держави. Коли над Україною нависла велика російська загроза, він не зміг стояти осторонь, і в 2015 році став на захист східних рубежів країни в зоні АТО у складі 93-ї бригади.
Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року російських загарбників, Олександр, не вагаючись, пішов на передову лінію фронту. Служив навідником 2 мотопіхотної роти військової частини А4532.
14 липня 2022 року в напрямку населеного пункту Клинове Донецької області в ході бою він отримав поранення несумісні з життям.
Загибель Олександра стала тяжкою втратою для його родини та нашої громади. Без батька залишилося троє дітей: 22-річний Дмитро, 19-річна Кіра та 6-річна Єва.
Він був чудовим батьком, чоловіком, сином, чуйною людиною та справжнім, вірним другом для своїх побратимів. А найголовніше – він був відважним воїном та захисником рідної Батьківщини.
Мав нагороди:
• Орден «Патріот України»
• Медаль «Відвага та честь»
• Медаль «Учасник АТО»

У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

КАРІМ ГУЛАМОВ (Гуламов Абдулкарім Курбаналійович)

Військовослужбовець Збройних сил України, ветеран АТО у складі Сил спецоперацій ЗСУ.
Людина, яка є взірцем для багатьох.
Успішний телеведучий, який за покликом серця став справжнім і щирим Воїном з початку війни…
Не дожив до свого 35-ліття майже тиждень…Біль і сум огортають серце. Від нас в Небо йдуть кращі з кращих.
Карім Гуламов народився 26 липня 1987 року в Обухові. Навчався в школі №5, там у нього з’явились перші друзі і сформувався світогляд. Потім навчався в коледжі, а далі – пішов в армію. З перших днів російської агресії у 2014 році він був в АТО. Служив у 73-му морському центрі спеціальних операцій, що дислокувався у м. Очаків Миколаївської області.
Після АТО працював у Обухівському військкоматі, а далі перевівся в Броварський військкомат.
Карім Гуламов став широко відомим у 2018 році як ведучий Військового хіт-параду на каналі М2.
З початком повномасштабного російського вторгнення знову став на захист України.
Його життя було дуже багатогранним, насиченим, яскравим. Крім телебачення, він був успішним у музиці та спорті. Для друзів, рідних та усіх, хто мав честь бути знайомим з ним, він був Людиною з Великим Серцем та Доброю Душею. А найголовніше, він був справжнім Патріотом своєї Батьківщини. І загинув, як Герой, виконуючи бойове завдання.
Про смерть Каріма Гуламова стало відомо ввечері 17 липня 2022 року, під час виконання бойового завдання, а саме знаходження шляхів проходу групи в тил противника. І на жаль, він підірвався на протитанковій міні. Це сталося у селі Зарічне Херсонської обл., Бериславського р-ну.

Державні нагороди Героя:
1. Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
2. Медаль «За хоробрість в бою»
3. Нагрудний знак 73-го морського центру спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого у складі Збройних Сил України
4. Нагрудний знак «Сектор-М- АТО «Перемога за нами»
5. Орден «Патріот України»
6. Медаль «Учасник АТО»

У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Цибулько Василь Анатолійович

27 лютого 2022 року трагічно загинув уродженець с. Перше Травня Цибулько Василь Анатолійович. Похований в с. Перше Травня.
Народився 31 травня 1999 року, навчався в місцевій школі, по закінченні опанував фах автослюсаря в столиці. Працював водієм ТОВ «Альянс».
24 лютого 2022 року Василь був мобілізований.
Тільки позитивно відгукуються про нього колишні вчителі, друзі та знайомі – Василь був дуже добрим, справедливим, усім намагався допомогти.
Без батька залишилася 4-річна донечка Аніта, без чоловіка – дружина, без сина – батьки.
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Матяш Олег Іванович

2 березня 2022 року в зоні бойових дій поблизу міста Миколаєва загинув Матяш Олег Іванович, родина якого проживає у нашому місті.
Матяш О.І. народився 24 листопада 1999 року на Полтавщині, в дитинстві переїхав разом з родиною до Харківської області, де закінчив загальноосвітню школу в селі Старовірівка та Куп’янський сільськогосподарський коледж, здобувши фах тракториста. Працював водієм на Куп’янському хлібозаводі. На строкову службу у лавах Збройних Сил України, яку проходив у десантно-штурмовій бригаді (м. Чернівці), був призваний у 2019 році. Після проходження строкової служби підписав контракт на подальшу службу у складі АТО, перебував переважно в районі станиці Луганська, останнім часом – у місті Миколаєві, захищаючи який він і загинув.
Олег загинув зовсім молодим. Він не встиг створити сім’ю, не мав дітей, не здійснив свої життєві плани, але він був мужньою, чесною, порядною людиною, хорошим сином, внуком, добрим товаришем. І дуже шкода, що таким коротким було його патріотичне життя.
Герої не вмирають!
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Самойленко Юрій Олегович

Справжній патріот та воїн, рівних якому було мало. Юрій ще з 6 класу мріяв бути військовим, марив військовою службою. Багато читав про це книжок, цікавився історією. Увесь час прагнув більшого, ставив собі конкретні завдання й досягав їх.
Юрко народився 13 грудня 1987 року в Обухові. У перший клас пішов до ЗОШ №5, а потім у старших класах перейшов навчатися до ЗОШ №1 ім. А. Малишка.
У 2006 році вступив до Міжрегіональної Академії управління персоналом у Києві, яку закінчив у 2011 році за спеціальністю – менеджмент організацій місцевого самоврядування.
Деякий час працював у торгівлі, але всі його помисли були про військову службу.
Після торгівельної діяльності він пішов на контрактну службу у військову частину в Підгірцях. А з 2014 року Юрій став добровольцем у батальйоні міліції особливого призначення «Золоті ворота».
У 2016 році звільнився для того, щоб здійснити свою давню мрію – бути професійним військовим, та вступив до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського, де вчився й проходив підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу.
Паралельно працював інструктором зі стрільби у тирі. Адже дуже добре володів усіма видами зброї та влучно стріляв.
Згодом Юрій Самойленко підписав контракт на військову службу в ЗСУ. Перебував у 135 батальйоні територіальної оборони Обухівського району, а потім перевівся до 6-го батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», де був на посаді замісника командира батальйону.
Протягом півроку повномасштабної війни він без вагань у складі свого батальйону брав участь в боях в найгарячіших точках на сході країни.
Під час передислокації на Харківщину Юрій вже мав посаду командира роти. На одному з бойових завдань зачистки ворога під Балаклією 9 вересня він отримав кульові поранення у живіт. Потім був доправлений до лікарні, де йому зробили операцію, але, на жаль 10 вересня о 1:40 год його серце зупинилося.
Біль втрати для рідних та усієї Обухівської громади важко передати словами. Висловлюємо щирі співчуття мамі Наталії Іванівні, батьку Олегу Григоровичу, дружині Анастасії, рідним, друзям, побратимам, усім, хто знав і поважав Юрія. Без батька залишилася маленька 5-річна донечка Оленка.
Слава Україні! Герою слава!
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.

Прима Тарас Володимирович

Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забирає від нас найкращих – молодих, сильних, безмежно закоханих у рідну землю. Цвіт нашої нації!
10 вересня 2022 року в Бахмуті, під час важких боїв за Донеччину, загинув український воїн, наш земляк, житель с. Семенівка – Прима Тарас Володимирович.
Народився Тарас 20 січня 1992 року на Черкащині, але дитинство та юність його минули в Семенівці. Навчався в Семенівській ЗОШ. У 2011 році з відзнакою закінчив Ржищівський будівельний технікум, бо дуже мріяв будувати, творити, мав золоті руки. А далі була строкова служба в лавах ЗСУ.
У 2015-2019 роках захищав суверенітет нашої держави на сході, був учасником АТО/ООС, а коли 24 лютого 2022 року російські загарбники напали на Україну, не роздумуючи пішов захищати рідну Батьківщину.
Під час одного з найтяжчих боїв, виконуючи бойове завдання, Тарас отримав поранення не сумісні з життям.
Добрий і світлий хлопчина, надійний і щирий друг. Таким його запам’ятають усі, хто знав його. Його серце було сповнене добра, яке він щедро дарував людям, своїй Україні.
Батьки Володимир Валентинович та Наталія Павлівна втратили свою опору й підтримку. Сестра Таїса та брат Юрій залишилися без доброго, турботливого брата. Осиротіли й троє племінників — Михайло, Вікторія та Юрчик, для яких Тарас був і батьком, і порадником, і другом.
Добрий і світлий спомин про нашого Героя назавжди залишиться у пам’яті усіх, хто знав його, любив та шанував.
Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються у наших серцях!
У 2022 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Обухова.