7 квітня Обухівська громада навіки провела у засвіти, до Небесного легіону Героїв, свого земляка — БУРЛАКУ ВІКТОРА ГРИГОРОВИЧА, рядового, водія механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти 2 механізованого батальйону 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького.
Віктор Григорович народився 26 вересня 1975 року в селі Трушки Білоцерківського району в родині робітників. Згодом родина переїхала до Обухівщини та оселилася в Красній Слобідці, де пройшли його дитячі та юнацькі роки.
У 1990 році закінчив Краснослобідську школу, після чого вступив до професійно-технічного училища, здобув професію тракториста.
Вже з 1991 року розпочав трудову діяльність за спеціальністю і майже все життя працював на землі — сумлінно, відповідально, з великою відданістю справі.
У 1994 році пройшов військову службу в лавах Збройних Сил України, після чого повернувся до мирної праці. У 1999 році разом із дружиною Оксаною створив сім’ю та оселився в Деремезні. Подружжя виховало двох синів: у 2000 році народився Максим, а у 2003 році — Віталій.
З 2014 по 2024 рік Віктор працював у ТОВ «Деремезна-Агро», залишаючись вірним своїй професії. Його знали як надзвичайно працьовиту, надійну людину, майстра із «золотими руками», який сумлінно виконував будь-яку роботу.
10 квітня 2024 року Віктора було мобілізовано до лав українського війська. Він гідно ніс службу, захищаючи рідну землю від окупантів. У липні 2024 року родина отримала страшну звістку — Віктор зник безвісти. Майже два роки рідні жили надією і вірою в його повернення, але доля виявилася невблаганною.
1 квітня 2026 року стало відомо, що Віктор Бурлака загинув 20 липня 2024 року поблизу населеного пункту Лозуватське Покровського району Донецької області. Він віддав своє життя як Герой — мужньо і самовіддано захищаючи Батьківщину.
Віктор був справжнім патріотом, гідним прикладом для побратимів, особливо для молоді. За мудрість, надійність і людяність побратими називали його «Батя» — таким був його позивний, таким він і залишиться в їхній пам’яті.
Обухівська громада висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблого: дружині Оксані, синам Максиму та Віталію, невістці Катерині, брату Олександру, сестрам Галині та Оксані.
Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі разом із вами. Світла пам’ять про Віктора житиме у серцях тих, хто його знав, любив і поважав. Він залишив по собі не лише добрі справи, а й гідний приклад справжньої людини.
Вічна пам’ять і шана Герою.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб