Сьогоднішній день сповнений тиші й болю. Обухівська громада віддала останню шану воїну, життя якого стало частиною великої боротьби за незалежність України.
Схиляючи голови, ми провели в останню путь мужнього захисника – Володимира Васильовича Полегенького.
Наш Герой народився 21 квітня 1981 року в селі Германівка Київської області. Зростав у великій і дружній родині разом із мамою Валентиною, батьком Василем та сестрами Вітою і Надією. З дитинства був турботливим сином, люблячим старшим братом і надійною опорою для своїх рідних. Його завжди вирізняли доброта, щирість, мужність і сила духу.
У 1987 році Володимир розпочав навчання в Германівській загальноосвітній школі, де закінчив 9 класів. Паралельно навчався у Германівській школі мистецтв за фахом бандура. Любов до музики супроводжувала його все життя.
Після закінчення школи вступив до студії при Національній заслуженій капелі бандуристів України імені Георгія Майбороди в Києві, де здобув освіту за спеціальністю бандурист-співак. Хоча професійна творча діяльність склалася не так, як мріялося, музику він ніколи не полишав. За будь-якої нагоди брав участь у заходах у складі Германівського духового оркестру, де грав на ударних інструментах.
Після тяжких втрат у родині — смерті сестри Віти, а згодом і батька Василя — Володимир став справжньою опорою для мами та молодшої сестри. Він завжди залишався сильним, мужнім і ніколи не втрачав віри та сили духу.
У мирному житті працював на Біохімічному заводі, Київському картонно-паперовому комбінаті, а згодом — на приватному підприємстві в селі Дерев’яна.
У 2007 році в його житті сталася одна з найщасливіших подій — у шлюбі з дружиною Тетяною народилася довгоочікувана донечка Вероніка. Їхнє сімейне життя тривало 14 років.
У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, Володимир добровільно став на захист Батьківщини. Спочатку Проходив службу у складі 5-го окремого стрілецького батальйону, в інженерно-саперному взводі. Пізніше служив у 118-тій окремій механізованій бригаді. Під час служби здобув фах оператора дрону «Баба-Яга». Серед побратимів мав позивний «Джовані».
Він мужньо давав відсіч ворогу на Сумському, Чернігівському та Авдіївському напрямках, а останнім часом виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. За сумлінну службу та відданість військовому обов’язку був неодноразово відзначений грамотами від командування.
Під час відпустки у 2023 році Володимир зустрів свою кохану Марію, якій згодом зробив пропозицію, мріючи про спільне майбутнє.
Та, на жаль, їм не судилося прожити разом щасливе сімейне життя.
30 березня 2026 року Володимир Полегенький загинув, виконуючи обов’язки військової служби, пов’язані із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту Оріхів Пологівського району Запорізької області.
Висловлюємо щирі співчуття мамі Валентині Іванівні, сестрі Надії, доньці Вероніці, цивільній дружині Марії та її доньці Софії, племінницям Анастасії та Юлії, усім рідним, близьким і побратимам.
Герої не вмирають…
Вони назавжди залишаються у наших серцях.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб