Обухівська громада сьогодні зібралась на міській площі, щоб провести в останню путь загиблого героя, нашого земляка, справжнього патріота, захисника України Жовнодія Дениса Олеговича.
Денис Олегович Жовнодій народився 28 березня 1998-го року в місті Обухів. Дитинство пройшло у рідному місті: відвідував дошкільний виховний заклад «Катруся», навчався в Обухівській загальноосвітній школі № 5, яку успішно закінчив, отримавши Атестат про повну загальну середню освіту у 2015-му році.
Далі було навчання у Професійно-технічному ліцеї міста Українка, закінчивши який у 2016-му році, Денис здобув професії «Електромонтажник вторинних ланцюгів» та «Електрослюсар будівельний». До 2018-го року працював на Київському картонно-паперовому комбінаті.
Був призваний на строкову службу, відслуживши яку, він назавжди душею прикипів до військової справи, і, як говорять про нього близькі, «тоді вже пробудився в ньому його внутрішній воїн».
І далі, відслуживши строкову службу, працюючи знову на Київському картонно-паперовому комбінаті, Денис не полишав думки про повернення до війська. І врешті-решт 21.04.2021 року добровільно вступив на військову службу, підписавши контракт на посаду гранатометника відділення охорони взводу охорони дивізіону ПВО.
На цій посаді він і зустрів перші години повномасштабного вторгнення в Україну, зі зброєю в руках.
Будучи людиною неймовірної наполегливості, упертий у своїх поглядах та переконаннях, взірець мужності, стійкості та незламності, він жив у шаленій турботі про близьких та побратимів, завжди дбав про всіх.
Попри сталевість своєї вдачі, він був неймовірно світлим, як промінчик сонця, тому згадка про нього сьогодні – це не сльози, а швидше посмішка, бо він завжди був на позитиві.
Бойовий шлях Дениса Жовнодія починався з участі у бойових діях на території Київської області Васильківщини та Бучанського району по знищенню ворога, а саме – з охорони та оборони повітряного простору над Києвом та областю.
Після залишення окупантами Київської області, він не міг, як сам говорив, «бути просто тут, коли там запеклі бої», і розпочав процес переведення у новий підрозділ. Це була його найзаповітніша мрія: перша фраза при зустрічі зі своєю дівчиною була «я перевожусь в Азов».
Це переведення тривало місяці, але він завжди був впертим і наполегливим. Говорив «ну якщо тут все ж не вийде, точно в ССО чи ДШВ», але в нього вийшло. 27 січня 2023 року він став бійцем 3-ї окремої штурмової бригади.
Щиро радів, коли допустили до виконання першого бойового завдання, адже це було не відразу, запевняючи рідних, які переживали за нього, що все буде добре. 21 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Предтечине отримав уламкове поранення, але пройшовши лікування повернувся у стрій. Потім були запеклі бої в таких населених пунктах як Кліщіївка, Андріївка, Хромове, в ході яких отримав травму плеча, потім операція, лікування і знову повернення в стрій.
А далі битва за Авдіївку. Раз-по-раз він коротенько відписував «живий», але потім повідомлення припинились. 16 лютого 2024 року повідомили, що «ДОБЕР» у списках зниклих безвісти.
Тривали дні, тижні, місяці і зрештою пройшли 2 роки надії та пошуків. На жаль, підтвердилось найстрашніше. Денис загинув 14 лютого 2024 року під Авдіївкою Донецької області.
А сьогодні Денис вже вдома. У складі небесного війська тримає нам небо, щоб жила українська нація.
Висловлюємо щирі, глибокі співчуття мамі Лесі, батькові Олегу, коханій дівчині Яні, брату Богдану, сестрам Анастасії та Олександрі, бабусям Надії Степанівні та Надії Іллівні, дідусю Валентину Григоровичу, усім рідним і близьким, друзям та побратимам.
Розділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами. Світла пам’ять і вічна слава Герою. Віримо, що душа відважного воїна знайшла вічний спокій у Царстві Небесному біля Господа. Низько вклоняємось Денису за його подвиг!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
