Сьогодні Обухівська громада з глибоким болем у серці попрощалася зі своїм Героєм — Хащевичем Юрієм Євгеновичем, солдатом, заступником командира бойової машини, навідником-оператором механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 153-ї окремої механізованої бригади. Для побратимів він був «Yuzik». Для рідних — найдорожчим сином і братом. Для всіх нас — мужнім Захисником України.
Юрій народився 17 серпня 1997 року в місті Обухові. Саме тут він зростав, навчався, формував свій характер, світогляд і щиру любов до рідної землі. Закінчив Академічний ліцей №3, згодом вступив до Українського професійного училища, де здобув спеціальність «Адміністрування комп’ютерів». Він будував своє майбутнє, працював у компанії «Трипільське сонце» та в закладі швидкого харчування «Макдональдз», сумлінно виконуючи свою роботу, чесно і відповідально.
У 2024 році Юрій став до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив військову підготовку в селищі Десна, а згодом був направлений на навчання до Німеччини, де здобув фах стрільця та поглибив свої військові навички. Після підготовки виконував бойові завдання на Херсонському напрямку, згодом — на Запорізькому. Служив на посаді заступника командира бойової машини — навідника-оператора 1-го механізованого відділення 153-ї окремої механізованої бригади.
За сумлінну службу, відповідальність і мужність Обухівська громада отримала лист-подяку від командування військової частини, у якій служив Юрій. Це була висока оцінка його сили духу, професіоналізму та відданості Україні.
17 лютого він вирушив на бойове завдання, яке, на жаль, стало для нього останнім…
21 лютого 2026 року серце воїна зупинилося.
Юрій був надзвичайно доброю і щирою людиною. Він дуже любив і піклувався про молодшого брата Романа. Гарно малював, любив тварин, мав багато друзів. Був надійним товаришем і вірним побратимом. Його усмішка, його спокійна впевненість, його добре серце назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав.
Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі. Висловлюємо щирі співчуття мамі — Ірині Володимирівні, брату Роману, всім рідним, друзям, побратимам і колегам. Ваш біль — це біль усієї громади. Ваш син і брат — це гордість України.
Юрій віддав найдорожче — своє життя — за нашу свободу, за мирне небо, за право жити на своїй землі. Він став частиною Небесного воїнства, прикладом мужності та самопожертви для прийдешніх поколінь.
Царство Небесне та вічна пам’ять Герою.
Ми збережемо його ім’я, його історію та його любов до України у наших серцях — назавжди.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб