Сьогодні у селі Мала Вільшанка громада зі щемом у серці, зі сльозами та молитвою провела в останню земну дорогу свого мужнього сина, відданого Захисника України — Гаєвського Сергія.
Він віддав найдорожче — своє життя — за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави, за мир на українській землі. Схиливши голови, ми прощалися з Героєм, який до останнього подиху залишався вірним присязі, своєму народові та Україні.
Гаєвський Сергій Олександрович народився 06 серпня 1992 року у селі Мала Вільшанка. Саме тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, тут формувався його характер — щирий, працьовитий і відповідальний.
Навчався у Маловільшанській загальноосвітній школі І–ІІ ступенів, а також у Велико-Вільшанській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів.
Після закінчення школи Сергій вступив до Київського енергетичного коледжу, де здобув освіту за спеціальністю «Монтаж і експлуатація електроустаткування електростанцій і енергосистем».
З листопада 2012 року працював у ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» електромонтером з експлуатації електролічильників Департаменту з експлуатації розподільчих мереж. Сумлінною працею та відповідальністю він заслужив повагу колег і керівництва.
18 березня 2024 року Сергій був мобілізований до Збройних Сил України. Пройшов навчання у Центрі підготовки 12-го навчального модуля СFВ в Іспанії, після чого з травня 2024 року проходив військову службу у складі 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади на посаді оператора 2-го самохідного артилерійського дивізіону.
У складі підрозділу Сергій брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
Виконував бойові завдання на території Сумської області, курської області, Донецької області — Бахмутський район, Торецька міська громада, а також Волноваський район, Великоновосілівська селищна громада.
Сергій був щирою, доброю і світлою людиною. Працьовитий, відповідальний, завжди готовий допомогти — він користувався повагою й авторитетом серед колег, друзів та побратимів.
Мав багато друзів, умів підтримати словом і ділом, полюбляв гумор і вмів дарувати людям гарний настрій. Щедрий серцем, відкритий, позитивний — таким Сергія пам’ятатимуть усі, хто його знав і любив.
28 січня 2026 року Сергій загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Мирне Донецької області. Його життя обірвалося, але подвиг і пам’ять про нього житимуть вічно.
Світла і вічна пам’ять Герою.
Висловлюємо щирі, глибокі співчуття мамі — Ларисі Петрівні, татові — Олександру Андрійовичу, сестрі — Олі, тіткам — Ніні та Валі, всій рідні Героя, друзям і побратимам.
Схиляємо голови в глибокій скорботі разом із родиною.
Герої не вмирають — вони назавжди залишаються в наших серцях.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб