Говорили просто й по суті: про «Хартію», про щоденні завдання, підтримку військових і про те, що тримає їх у строю. Жадан говорив про свій гурт, який повністю мобілізувався, і про те, яку користь може принести митець на фронті — від моральної підтримки до конкретних дій.
Читав вірші, написані у воєнний час: про госпітальєрку, про виснаження, про моменти, коли разом із зневірою народжувалися нові рядки. Кожен текст супроводжувався реальною історією, а не вигаданою драмою.
Пролунав і вірш із літа 2013 року — з того останнього мирного часу, коли ми ще не знали, що втратимо, але в словах уже відчувалося передчуття неповоротної зміни.
Зустріч нагадала, що слово теж працює на перемогу, тож наближаємо мир, за який сьогодні борються на передовій.
Дякуємо «Хартії»! Дякуємо ЗСУ!