Обухівська громада провела сьогодні в останню путь мужнього воїна, патріота, оператора відділення безпілотних авіаційних комплексів, взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти 71-ої окремої єгерської бригади Артема Уса.
Кожен день боротьби за Україну — це новий виклик для держави і для кожного з нас.
Ми тримаємося. Ми стоїмо, бо нас захищають наші воїни. Саме завдяки таким мужнім людям, як Артем, Україна не зламалася, а продовжує боротьбу. Наші захисники дають нам право жити, мріяти та вірити, що одного дня на українську землю зійде мир.
Кожна втрата — це біль для всієї громади та ще одна гірка рана на серці нашої країни.. Але водночас це і нагадування, що наша свобода має високу ціну.
Ус Артем Юрійович народився 27 лютого 1994 року в місті Узин Київської області. Там він навчався у місцевій школі, після закінчення якої вступив до Білоцерківського механіко-енергетичного технікуму. Отримав спеціальність «Технічне обслуговування і ремонт устаткування підприємств машинобудування».
Трудовий шлях почався на меблевому виробництві у Білій Церкві, згодом — на м’ясокомбінаті у рідному Узині.
Артем був щирим, добрим, справедливим. Він любив тварин, мріяв про собаку, завжди довіряв людям і приходив на допомогу. Для матері був найкращим сином.
У 2018 році сім’я переїхала до Обухова, а з травня 2025 року оселилася в селі Германівка.
З перших днів повномасштабного вторгнення Артем долучився до територіальної оборони. А у лютому 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він пройшов навчання у підрозділі «Азов» — саме там, де мріяв служити. Був щиро патріотично налаштований, готовий до боротьби за свободу своєї держави.
Після навчання у Житомирській бригаді вже 23 квітня 2025 року Артема передислокували у бойову частину на Покровський напрямок, а згодом — на Сумщину. Він постійно підтримував зв’язок із мамою, намагаючись водночас оберігати її від тривог і хвилювань.
15 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Писарівка Сумського району життя мужнього воїна обірвалося… Артем загинув як справжній захисник України.
Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття його мамі — Наталії Миколаївні, вітчиму Олександру В’ячеславовичу та його родині, дядькові й хрещеному Володимиру Михайловичу, бабусі Людмилі Василівні, дідусю Михайлові Федоровичу, сестрі Людмилі, братові Дмитру, усім рідним, друзям і побратимам.
Світла пам’ять про Артема назавжди житиме у серцях тих, хто його знав і любив.
Ми пам’ятаємо, якою ціною виборюється право України на свободу і незалежність.
Нехай душа мужнього воїна знайде вічний спокій.
Царство небесне, шана і вічна честь Герою!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб