Сьогодні Обухівська громада провела у Вічність молодого воїна, мужнього солдата, навідника відділення охорони взводу охорони роти охорони 1-го батальйону охорони ХИЛЬЧУКА ОЛЕКСАНДРА ІГОРОВИЧА. Найважче, коли юні, але такі віддані Батьківщині, свідомі воїни стають на захист свободи й незалежності країни. Їхня жертва не є марною. Вони виборюють право жити у вільній державі. Таким і був наш Герой Олександр.
Він народився 28 вересня 2000 року в селі Перга Олевського району Житомирської області в родині, де панували любов, повага та працелюбність. Його мама, Валентина Василівна, працювала вчителем зарубіжної літератури, тато, Ігор Петрович, був лісничим. У сім’ї Олександр був другою дитиною: мав старшу сестру Тетяну та брата Дениса.
З дитинства вирізнявся добротою, щирістю та наполегливістю. Навчався у Перганській школі, де зарекомендував себе здібним та цілеспрямованим учнем, мав гарні успіхи в навчанні й користувався повагою серед однокласників. У 2016 році закінчив школу та вступив до Житомирського агротехнічного коледжу за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».
Важким ударом для Олександра стала смерть матері у 2017 році. Після цього він разом із братом переїхав до сестри в Обухів Київської області. Попри життєві випробування, юнак не зламався — закінчив коледж, працював, допомагав родині, підтримував близьких і вірив у майбутнє.
Олександр любив спорт, риболовлю, захоплювався читанням фантастичної літератури. Він був життєрадісним, товариським, завжди випромінював оптимізм і позитив — недарма на службі мав позивний «Павербанк».
У 2021 році, керуючись любов’ю до Батьківщини підписав контракт та розпочав строкову службу у армії. Навчання проходив у Десні на Чернігівщині, після чого служив у військовій частині. Вірно та віддано ніс службу, сумлінно виконував накази командирів, постійно вдосконалював військову майстерність.
З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Олександр зустрів ворога на бойових позиціях у Києві. Згодом воював на Дніпропетровщині, а в лютому 2023 року брав участь у боях на Донеччині.
3 лютого 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Іванівське Донецької області, Олександр зник під час виконання військового завдання. Наступного дня зв’язок із ним обірвався. Пізніше стало відомо, що він, на жаль, загинув 7 лютого 2023 року. Тривалий час він вважався зниклим безвісти. Лише у лютому цього року, в результаті обміну тілами, вдалося ідентифікувати особу нашого Героя. Це був важкий і болючий процес для родини, і лише тепер ми мали змогу гідно провести Олександра в останню путь.
Такий молодий воїн… Його життя обірвалося на злеті. Нехай душа Олександра знайде вічний спокій, а ми завжди пам’ятатимемо: саме завдяки таким синам України ми продовжуємо боротьбу за вільне майбутнє у рідній державі.
Висловлюємо щирі співчуття сестрі Тетяні, брату Денису, усім рідним, близьким та побратимам.
Світла пам’ять нашому Герою!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
