Сьогодні ми провели в останню путь нашого земляка — воїна, патріота, людину, яка стала частиною великої історії боротьби українського народу за право бути вільним на своїй землі – молодшого сержанта Богдана Ситника, що загинув, захищаючи рідну землю. Кожна втрата — це біль для всієї громади та ще одна гірка рана на серці нашої країни… Але водночас це і нагадування, що наша свобода має високу ціну.
Богдан Володимирович Ситник народився 13 квітня 1996 року в селі Кулі Обухівського району Київської області. Навчався у Семенівському ліцеї, після чого здобув професійну освіту за спеціальністю автомеханіка. У 2016 році він проходив строкову службу у лавах Збройних Сил України, де вперше став на військову стежку та здобув спеціальність снайпер. У цивільному житті пробував свої сили у різних сферах, працював у охоронній компанії «Спрут», однак основною його діяльністю стало будівництво. Богдан мав «золоті руки» та завжди говорив: «Чого я не вмію – тому навчуся».
У 2023 році Богдан був мобілізований до лав Збройних Сил України та став на захист рідної держави. Саме тоді, ще на початку служби, він познайомився з побратимом Дмитром, який згодом став для нього справжнім другом і надійною опорою. Разом вони проходили навчання у військовому центрі у Житомирі, а згодом були направлені на навчання до Великої Британії. Побратим дав йому позивний «Тихий» – за спокійний характер, виваженість та неконфліктність. Богдан служив снайпером, виконував бойові завдання у Луганській області, зокрема в Білогорівці та Сєвєродонецьку. Був на найгарячіших точках фронту. За сумлінну службу та відвагу був нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».
Богдан з дитинства був знайомий зі своєю майбутньою дружиною Тетяною. Разом вони створили люблячу родину, були опорою один для одного. Він завжди піклувався про рідних, підтримував добрим словом і турботою, був люблячим чоловіком, сином та батьком. Його захопленням були гра у футбол, риболовля та збирання грибів. Був люблячим господарем для свого пса Мухтара, якого лагідно називав «сином». У селі його щиро поважали й любили за відкрите серце, добру душу та готовність прийти на допомогу. На жаль, життя мужнього воїна трагічно обірвалося 19 серпня 2025 року, у 29-річному віці, під час виконання бойового завдання в районі Сіверська Донецької області наш захисник віддав своє життя за свободу й незалежність України.
Ми схиляємо голови у скорботі й вдячності перед командиром відділення взводу снайперів роти снайперів молодшим сержантом Ситником Богданом.
Висловлюємо щирі співчуття мамі Марії Федорівні, бабусі Ганні Василівні, діткам, дружині Тетяні, тещі Світлані Павлівні, тестю Віктору Олександровичу, сестрі Карині, братам, рідним, колегам, побратимам, всім хто знав та поважав воїна.
Царство Небесне! Світла пам’ять!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
