Знову наша громада оплакує Героя. Кожна втрата — це не лише біль родини, це біль усього українського народу.
Вадим Васильович Луцик, молодший сержант, командир відділення, командир екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів танкової роти танкового батальйону 25-ї окремої Січеславської повітряно-десантної бригади, як і тисячі українських захисників, віддав найдорожче — своє життя, заради того, щоб ми могли жити під синьо-жовтим прапором, щоб діти мали майбутнє у вільній країні.
Вадим Луцик, як і тисячі інших захисників, був переконаний, що любов до Батьківщини не вимагає слів, а вимагає дій. І він діяв, до останнього подиху, до останнього удару серця… Саме завдяки таким героям, як Вадим Луцик, ми віримо: Україна вистоїть.
Наш земляк, Вадим Луцик, виконуючи свій воїнський борг та громадянський обов’язок, навіки увійшов до Небесного Війська. Ми схиляємо голови у скорботі та вдячності.
Луцик Вадим Васильович народився 21 липня 1988 року в місті Обухів, де виріс і закінчив загальноосвітню школу №3. Після навчання у Професійно-технічному училищі в місті Українка здобув фах автослюсаря і працював за спеціальністю на станції технічного обслуговування.
З початком повномасштабного вторгнення Вадим без вагань став на захист рідної землі — вступив до Обухівського добровольчого формування територіальної громади, де був водієм.
11 січня 2023 року був мобілізовний на військову службу. Після проходження навчання у Василькові, ніс службу в Київській області у підрозділі протиповітряної оборони.
Згодом був переведений до 25-ї окремої Січеславської повітряно-десантної бригади, служив у 3-й роті танкового батальйону. Вадим став командиром відділення операторів розвідувальних дронів, мав звання молодшого сержанта. У січні 2025 року був направлений на Покровський напрямок.
За відданість службі та військову звитягу Вадим за позивним «Небо» отримав державні відзнаки: Пам’ятний нагрудний знак «Освячені вогнем», Нагрудний Хрест «Честь і Слава», Медаль «Незламним героям російсько-української війни», Нагрудний знак Збройних Сил України «За знищення ворожої авіаційної техніки».
Вадим був мужнім і витривалим воїном. Він стійко переносив холод і спеку, важкі умови побуту на фронті, ніколи не скаржився й завжди підтримував побратимів. Мріяв після перемоги купити автомобіль, відвідати всіх рідних, планував мирне життя, піклувався про свою родину. Особливу любов і турботу дарував своїй мамі — щоранку і щовечора надсилав їй коротке повідомлення, аби вона знала, що з ним усе гаразд.
14 серпня 2025 року, вірний військовій присязі та Українському народові, мужньо виконуючи свій обов’язок у бою за свободу і незалежність Батьківщини, Вадим Васильович Луцик загинув поблизу населеного пункту Мирноград Покровського району Донецької області.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого Героя, який віддав життя за майбутнє України. Його ім’я назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів та усієї громади.
Вічна слава і шана!
Висловлюємо щирі співчуття мамі Любові Василівні, тіткам Вірі Леонідівні та Олені Леонідівні, бабусі Емілії Володимирівні, двоюрідним братам Олександру, Сергію, Максиму, сестрам Марині, Альоні та Оксані, рідним, друзям, колегам та всім, хто знав і поважав Вадима.
Спочивай з миром, наш ГЕРОЮ!
Фото: Микола Кривошея
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
