Сьогодні ми провели в останню путь нашого земляка — воїна, патріота, людину, яка стала частиною великої історії боротьби українського народу за право бути вільним на своїй землі – солдата Олександра Васильовича Федорова, який загинув, захищаючи рідну землю.
Олександр Васильович Федоров народився 9 листопада 1981 року у селі Новоєгорівка Баштанського району Миколаївської області.
Згодом родина переїхала до Обухова. Тут Олександр навчався у загальноосвітній школі №5, де пройшли його юні роки, змужнілі у випробуваннях та життєвих уроках.
Дитинство його було непростим: родина рано втратила матір, і він зростав поруч із батьком та сестрою, долаючи труднощі, що випали на їхню долю.
Після школи він здобував освіту у коледжі, прагнучи реалізувати себе. У нього була нелегка доля, але в серці завжди жила любов до України та до свого народу.
1 травня 2024 року Олександр був мобілізований та проходив службу на посаді навідника штурмового відділення у 5-й окремій штурмовій бригаді.
Вірний присязі й побратимам, він боровся мужньо та віддано, захищаючи кожен метр української землі від ворога. Нажаль, його життя обірвалося 9 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Філія, Синельниківського району, Дніпропетровської області під час ворожого мінометного обстрілу. Він залишився вірним присязі до останнього, беручи участь в обороні держави та стримуванні збройної агресії російської федерації.
Олександру тепер назавжди 43 роки…
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю Олександра Васильовича Федорова.
Світла і вічна пам’ять нашому мужньому земляку.
Вічна слава і шана!
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам та всім, хто знав і поважав Олександра.
Нехай Господь дасть вам сили пережити цю втрату, а пам’ять про нього буде завжди з нами – у наших серцях, у нашій боротьбі, у нашій молитві.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
