Сьогодні обухівці навіки попрощалися з воїном, який повернувся додому на щиті – ТАЛАГАЄВИМ АНДРІЄМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ.
З 16 вересня 2024 року він вважався зниклим безвісти. Лише після тривалого й непростого процесу обміну тілами стало відомо, що він загинув.
Талагаєв Андрій Володимирович народився 19 травня 1974 року в мальовничому селі Велика Березянка Таращанського району Київської області. З дитинства вирізнявся працьовитістю, скромністю та глибокою повагою до рідної землі й родинних цінностей.
У 1989 році Андрій закінчив вісім класів Великоберезянської середньої школи. Ще змалку проявляв інтерес до техніки й сільського господарства, тому після школи здобув професійну освіту на курсах трактористів. Свою трудову діяльність розпочав у місцевому колгоспі, де обіймав посади тракториста та комбайнера. Він був справжнім майстром своєї справи — уважним до техніки, відповідальним у роботі та шанованим серед колег.
Згодом Андрій переїхав до міста Обухів, де почав нову сторінку свого життя. Разом із дружиною Іриною вони збудували теплий, затишний родинний дім. Виховали двох чудових донечок — Марію та Надію, які стали для Андрія справжньою гордістю, підтримкою і сенсом життя. Він завжди дбав про родину, був люблячим чоловіком і турботливим батьком, прикладом доброти й відповідальності.
Професійна діяльність Андрія Володимировича також була тісно пов’язана з будівництвом. У нього були «золоті руки»: вмів усе, що стосувалося ремонту, зведення та облаштування. Його знали як людину слова і діла — тихого, спокійного, але надзвичайно надійного. Багато знайомих і сусідів зверталися до нього за порадою, допомогою — і ніколи не отримували відмови.
6 грудня 2023 року Андрій Володимирович добровільно став до лав Збройних Сил України, зробивши мужній крок на захист своєї держави. Служив у складі 67-ї окремої механізованої бригади. Його бойовий шлях проходив через найгарячіші точки фронту — поблизу Часового Яру та Лиману, де він гідно виконував свій військовий обов’язок.
На фронті Андрій мав позивний «Дусік». Побратими згадують його як людину незламної волі, надзвичайної хоробрості та глибокої людяності. Попри поранення, він не залишав бойових позицій і завжди повертався до строю, повторюючи: «Буду з побратимами до кінця». Він вірив у перемогу, у майбутнє України, у мир для своїх дітей.
За сумлінну службу, відданість обов’язку та мужність Андрій був нагороджений медаллю «Ветеран війни». Його ім’я залишиться в серцях тих, хто його знав, хто пліч-о-пліч стояв із ним на передовій, хто працював поряд у мирному житті.
Андрій Володимирович був не лише воїном — він був Людиною з великої літери. Добрий, щирий, мужній, сильний духом, відданий родині, своїй землі та Україні.
Щиро співчуваємо дружині Ірині, донечкам Марії та Надії, сестрам Тамарі й Галині, племінницям, усій родині, друзям, колегам, побратимам, усім, хто мав честь знати та поважати цю сильну і світлу людину.
Схиляємо голови в глибокій скорботі та вдячності. Світла і вічна пам’ять нашому Герою, захиснику — Талагаєву Андрію Володимировичу.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
