Сьогодні Обухівська громада провела у вічність відданого сина України, солдата 3-ї окремої штурмової бригади Чорного Ярослава Петровича. Свій останній спочинок він знайшов у селі Красне Перше, яке було для нього близьким та рідним.
Народився Ярослав 8 серпня 1985 року в місті Українка в родині Петра Яковича та Олени Іванівни.
У 1992–2000 роках навчався у загальноосвітній школі №2 м. Вишгород Київської області, де здобув освіту до 9 класу (нині Вишгородська районна гімназія “Інтелект”).
У 2000–2002 роках продовжив навчання у загальноосвітній школі №1 ім. Андрія Малишка м. Обухів Київської області (нині Академічний ліцей №1 ім. А. С. Малишка), де закінчив 10–11 класи.
У 2002–2003 роках здобув спеціальність водія автотранспортних засобів (категорія “C”) у Катюжанському вищому професійному училищі Вишгородського району Київської області.
З 20 листопада 2003 року до 24 квітня 2005 року проходив строкову службу у Збройних Силах України (навчальний центр у с. Оршанець Черкаської області, після чого продовжив службу в м. Одеса у прикордонних військах).
З 17 вересня 2005 року до 20 липня 2006 року проходив службу за контрактом у Державній прикордонній службі України (м. Київ, Дарницький район, Бортничі).
У 2006–2007 роках працював водієм у Міністерстві внутрішніх справ України. Згодом працював охоронцем у супермаркетах та на об’єктах, а також помічником на будівельних майданчиках.
17 липня 2024 року Ярослав добровільно пішов захищати Україну. Був неодноразово поранений.
У спогадах рідних він залишився хорошою, позитивною людиною, яка дуже любила своїх рідних. Він завжди захищав їх від негативних емоцій, а тому про своє фронтове життя не розповідав, а натомість говорив, що в нього все добре.
Він допомагав батькам, його любили рідні та друзі.
Полюбляв рибалити, подорожувати, займався спортом, грав у футбол. Небайдужим був до тварині. Захоплювався екзотичними комахами і навіть тримав їх в себе вдома.
Страшна кровопролитна війна забрала мужнього воїна. 20 лютого 2025 року Ярослав загинув через вибухову травму, отримавши множинні ушкодження тіла, у зоні бойових дій на Луганщині, в Сватівському районі, у населеному пункті Новоєгорівка під час виконання бойового завдання.
Великим болем відізвалася ця втрата для рідних, для усіх, хто знав Ярослава. І цей біль ще довго не затихне…
Божої підтримки родині в цей важкий час та душевних сил витримати втрату.
Вічна та світла пам’ять відданому сину України!
Світлий спомин про Ярослава навіки в наших серцях!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
