Їм було по 16-20 років. Вони не мали бойового досвіду, важкого озброєння, переваги в чисельності. Вони мали лише Україну – свою, незалежну, вистраждану. І вони зробили вибір.
29 січня 1918 року кількасот юнаків стали стіною проти армії, що сунула знищити їхню державу. Вони трималися, скільки могли, і загинули не просто в бою – вони загинули, щоб ми жили у своїй країні.
Минуло 107 років, а історія повторюється. Знову молоді хлопці, які мали б будувати кар’єру, кохати, ростити дітей, беруть до рук зброю. Знову Україна стоїть проти навали, яка хоче стерти її ім’я з карти світу.
Але тепер усе інакше. Ми знаємо свою ціну. Ми сильні. Ми пам’ятаємо.
Крути – це не просто історія. Це вибір, який ми знову робимо щодня.