Майже три роки минуло з того часу, як сталося повномастшабне вторгнення російських загарбників. Через труднощі і незгоди, втрати і страждання, український народ йде шляхом війни, не шкодуючи сил в ім’я перемоги.
Сьогодні ми в скорботі низько схиляєм голови перед пам’яттю нашого земляка Сергія Абрінова, серце якого зупинилось на шляху великої боротьби у ході підготовки до участі у бойових діях із захисту Батьківщини. Обухівська громада провела Захисника України в останню путь.
Сергій Сергійович Абрінов народився 14 листопада 1976-го року у місті Дніпропетровську, де тоді після закінчення навчальних закладів жили і працювали його батьки.
У 1978-му році родина переїхала до Обухова, у якому якраз починалась велика розбудова, і батьки Сергія, фахівці з будівництва та архітектури брали безпосередню участь у створенні зовнішнього виду нашого міста. Перші будинки, приміщення загальноосвітньої школи №3, садочки, магазини – все це створювалось на їхніх очах будівельно-монтажним управлінням, у якому вони працювали. Згодом родина переїхала на північ, і саме там, у Тюмені, випало навчатися у школі, підростати і дорослішати їхньому старшому сину.
У 1994-му році Абрінови повернулися до Обухова. Сергій вступив до Київського державного Університету технологій та дизайну, успішно його закінчив, отримавши спеціальність менеджера. Працював за фахом у київських торгівельних установах та підприємствах.
Сергій Абрінов виріс в хорошій, дружній родині, де панувала злагода, любов до праці, до природи, де один одному завжди приходили на допомогу, ніколи не сиділи без діла, мали достаток і все, що потрібно для простого людського щастя. Тому зрозуміло, чому він сформувався як спокійний, лагідний, відкритий для спілкування. Вів здоровий спосіб життя, любив читати, навіть перебуваючи на військовому навчанні у вільний час не випускав з рук електронної книжки.
Сергію, мабуть, не легко давався військовий вишкіл, адже він ніколи не прагнув стати військовим, проте, отримавши повістку, не став зволікати, закрив всі питання по роботі і у призначений час відправився на військову службу.
Згодом він став курсантом школи загальновійськової підготовки 300-го навчального полку на Чернігівщині.
Дуже рідко була можливість у Сергія подзвонити рідним, тому кожний його дзвінок рідні сприймали як щасливу мить, і довго потім ділилися між собою враженнями. Але в останні вихідні дзвінка від нього не було, і згодом надійшло повідомлення про те, що, 18 січня 2025-го року Сергію стало зле, його було доставлено до шпиталю, але реанімаційні заходи не допомогли, і того ж дня Сергія Абрінова не стало.
Ми висловлюємо щирі співчуття мамі Олені Олексіївні, батькові Сергію Шапіновичу, сестрі Наталії, брату Олексію, усім близьким та рідним, друзям, колегам та побратимам.
Нехай світлий спомин про Сергія навіки залишиться у наших серцях! Велика шана Герою!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
