Тяжкою та нестерпною втратою для родини, нашої громади та України стала загибель 34-річного воїна, мужнього захисника Батьківщини, солдата мінометного взводу мінометної батареї 131-го окремого батальйону територіальної оборони Кулика Олександра Володимировича.
Його молоде, сповнене сил та надій, життя обірвалося 13 січня 2025 року в районі населеного пункту Фиголівка Дворічанської селищної громади Куп’янського району Харківської області.
Олександр став навіки в Небесний стрій поряд з побратимами, життя яких було віддане неньці-Україні.
Сьогодні, 20 січня 2025 року вдячні земляки провели Героя в останню путь.
Народився Олександр 14 жовтня 1990 року в с. Перегонівка. Навчався в ЗОШ 3. Одночасно закінчив й школу автомобільного водіння.
Потім вступив до Київського інженерно-будівельного інституту, навчання в якому продовжив вже після проходження військової служби, отримавши спеціальність інженера з будівництва.
Олександр працював в промисловій галузі на багатьох підприємствах. Цікавим досвідом для нього стала робота в компанії StarLight Scenery, яка займалася виготовленням декорацій, реквізиту, сценічних інженерних конструкцій для телевізійних шоу, концертів, кіно й театральних вистав. У цьому Олександр проявив свої професійні інженерні вміння та навички в повну силу.
Коли в Україну прийшла біда повномасштабної війни Олександра мобілізували у березні 2023 року. Після навчального центру, де він перебував місяць, здобувши військову спеціальність кулеметника, потрапив до стрілецької роти.
У листопаді 2023 року його було поранено. Деякий час Олександр перебував у шпиталі, а потім знову повернувся на фронт.
І вже до мінометної батареї 131-го окремого батальйону ТрО.
Мужній та витривалий воїн за позивним “Каспер” зарекомендував себе виключно з позитивного боку. Військові обов’язки виконував зразково, був добре підготовленим військовослужбовцем, користувався авторитетом серед побратимів.
Ніколи не скаржився на труднощі, а на фронті їх вистачало. Хоча й посміхався, а в очах затаївся невимовний сум. Олександр бачив багато тяжких моментів, але про це він рідним не розповідав.
Ввічливий, чуйний до оточуючих. Таким його пам’ятатимуть товариші по зброї.
Для рідних та близьких, друзів та колег він назавжди залишиться усміхненим, доброзичливим, кмітливим, відкритим для людей. З ним було комфортно працювати. Завжди не відмовляв в пораді чи допомозі. Завжди був “на позитиві”. Таким він був з дитинства, згадує його мама Олена Василівна.
Був відзначений високими нагородами:
1. Відзнака міністра оборони України “За поранення”
2. Відзнака “131 окремий батальйон територіальної оборони”
3. Медаль “Ветеран війни”
4. Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ “Золотий хрест”
Щирі слова підтримки та співчуття рідним: дружині Юлії, доньці Діані та сину В’ячеславу, мамі Олені Василівні, сестрі Ірині, усім близьким, друзям, колегам та побратимам загиблого.
Нехай його світла душа віднайде вічний спокій у Царстві Божому!
Віднині Олександр в Небесному строю охоронятиме нас. Слава Герою!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
