Ніщо так не об’єднує людей, як біда.
Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Вже понад десять років наша країна втрачає кращих своїх синів, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями.
Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.
На жаль сьогодні наша громада знову схилила свої голови у глибокій скорботі: у цей важкий для всіх нас день на площі зібрались громадяни, щоб вшанувати пам’ять та провести в останню путь мужнього воїна, який був вірним військовій присязі і загинув у бою за нашу Батьківщину – Шеремета Ігоря Сергійовича.
Ніхто не народжується для того, щоб узяти до рук зброю, але ті, хто стали на захист своєї Батьківщини, зробили свій свідомий вибір задля майбутнього дітей, сімей, кожного із нас. Ці люди за життя стали героями.
Багато хто з них тепер захищає нас з небес, ставши навічно до Небесного війська. Тепер серед них і наш земляк, старший солдат Шеремет Ігор Сергійович.
Він народився 18 березня 1985 року на Чернігівщині, згодом родина переїхала до села Орлівка Ямпільського району Сумської області, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після строкової служби закінчив Київське вище професійне училище будівництва та архітектури, працював в охоронній фірмі Київських та потім Обухівських торгівельних закладів.
Тут же зустрів свою другу половинку – Наташу, яка в цей час також проживала в нашому місті. Утворилась родина, якій судилося бути щасливою.
Ігор не боявся ніякої чоловічої роботи, у нього були «золоті» руки, отже завжди мав заробіток, дбав про те, щоб родина жила у достатку, і був щедрим для сім’ї, нічого для неї не жалів. Він дуже любив друзів, компанію, цінував гарне ставлення до себе, залюбки допомагав друзям, не чекаючи нічого за це у відповідь, але сім’ю ставив понад усе. Щоб порадувати родину, організовував їм мандрівки, поїздки на море, випікав смачні торти.
З початком повномасштабного російського вторгнення Ігор Шеремет звернувся до Обухівського Територіального Центру комплектації та соціальної підтримки, звідки його перенаправили до ТЦК за місцем реєстрації, куди він одразу ж і виїхав, і 25 вересня 2022 року його було мобілізовано до лав Збройних Сил України.
Після проходження військового навчання на Київщині, у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Магура» Ігор потрапив на Донеччину, на Авдіївський напрямок. У зону інтенсивних бойових дій.
Останній раз виходив на зв’язок з рідними 27 листопада 2023 року, попередив, що йде на бойове завдання, і зв’язку поки що не буде. А за кілька днів на родину чекала звістка про те, що він, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Степове Покровського району Донецької області 28 листопада 2023 року, зник безвісти.
Лише 14 червня 2024 року в результаті обміну тілами сторона противника передала разом з іншими побратимами і тіло Ігоря Шеремета. Знадобилося більше року для того, щоб внаслідок довгого процесу, пов’язаного з експертизами ДНК, його особистість було встановлено і тіло опізнано. Так Ігор повернувся додому, щоб гідно попрощатися з рідними та близькими та навіки упокоїтися в рідній землі.
Честь і слава тобі, наш мужній воїне!
Висловлюємо щирі співчуття рідним воїна: мамі Катерині Миколаївні, дружині Наталії, доньці Валерії, сестрам Дар’ї та Альоні, усім близьким, друзям та побратимам.
Світла пам’ять та шана Герою!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
