Сьогодні, 25 листопада, у цей трагічний день, Обухівська громада зібралася разом, щоб віддати шану Сергію Михайловичу Карамашу, який поклав своє життя на вівтар державності та свободи українського народу.
Це надзвичайно важкий день для всіх нас. Війна забирає найкращих, і кожна втрата — це величезна рана на серці нашого народу. Кожен з нас має пам’ятати, що мир у державі – це результат мужності і жертовності воїнів-захисників.
Збройні Сили України — це наш щит і опора, і кожен воїн на фронті — це невід’ємна частина цієї великої сили.
Але жорстока війна завдає нищівних наслідків, забираючи життя найкращих воїнів української держави, вірних синів та доньок України.
Ціна нашої свободи дуже висока, і сьогодні ми знову відчуваємо цю гіркоту втрати. Саме завдяки таким героям, як Сергій Карамаш, Україна вистоїть.
Його сміливість, відвага та самопожертва — це приклад для нас усіх.
Карамаш Сергій Михайлович народився 22 вересня 1987 року в місті Обухів. Закінчив загальноосвітню школу № 1 імені Андрія Малишка. Після 9 класу вступив до Київського фахового коледжу звʼязку, по закінченні якого навчався в Університеті звʼязку.
Свою трудову діяльність розпочав у відділенні “Укртелекому” в місті Обухів на посаді звʼязківця. У 2016 році створив сім’ю, цього ж року у родини народилась донечка.
До повномасштабного вторгнення працював у мережі ветаптек. Сергій дуже любив тварин, тому всіляко допомагав їм. Він займався евакуацією тваринок у безпечні місця.
Працював онлайн-коучем у мережі магазинів “Мастер ЗОО”, вчив людей, як потрібно правильно допомагати тваринам, передаючи знання з власного досвіду.
Його захопленням був спорт, яким він займався ще з шкільних років. Брав участь у різноманітних змаганнях з важкої атлетики та футболу.
Сергій Карамаш був добрим, чуйним, веселим, доброзичливим чоловіком. Він завжди був готовий підставити плече допомоги. У Сергія було дуже багато друзів та товаришів, він легко заводив знайомства, адже любив людей та любив допомагати їм.
Був відданим сином, братом, чоловіком та батьком.
На військову службу був призваний 18 серпня 2024 року. Доля склалась так, що наш воїн прослужив лише 3 місяці… Сергій помер 19 листопада 2024 року під час реанімаційних заходів у стабілізаційному пункті на Донеччині від численних поранень та ушкоджень, які отримав 17 листопада під час бойових дій в районі Курахове Донецької області.
Його світла душа доєдналася до Небесного війська побратимів, щоб стояти на варті нашого спокою та життя, захищаючи нас з небес.
Висловлюємо щирі співчуття родині: дружині Олені, доньці Златі, мамі Наталії Петрівні, сестрі Світлані, друзям, колегам, побратимам, усім, хто знав та поважав Сергія.
Доземний уклін тобі, наш Герою, за жертовний подвиг в ім’я рідної Батьківщини!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
