Обухівці провели у вічність мужнього Захисника України старшого солдата на позивний «Сирота» Шпака Руслана Анатолійовича. Героя поховали на малій Батьківщині – у с. Григорівка.
Народився Руслан 18 червня 1969 року в с. Григорівка. Навчався в Григорівській ЗОШ.
У дитинстві займався спортом, зокрема боротьбою. У 8 років втратив маму.
Після закінчення 9-го класу продовжив навчання в Київському геолого-розвідувальному технікумі. За станом здоров’я до армії не потрапив. Згодом почав працювати в колгоспі на тракторному стані.
У 1987 році одружився, а в 1988 – народився син Олег.
Руслан мав спокійний та врівноважений характер, добре ставився до людей. І вони відповідали тим же. Для рідних був надійною опорою, люблячим сином та братом, чудовим батьком та чоловіком.
З листопада 2008 року працював на ПрАТ ККПК водієм навантажувача цеху вантажно-розвантажувальних робіт та залізничних перевезень.
Пішов добровольцем до ТЦК, а 16.02.2023 року його мобілізували до війська.
Не жалкував ні хвилини, що сам пішов воювати. Мав тверде переконання, що повинен захищати родину та Батьківщину. Рідним говорив: «Хто, як не ми, будемо захищати своїх дітей». Не боявся йти першим на бойові завдання. Виконував їх з високим почуттям обов’язку. Таким він був ще з дитинства: мужнім, сміливим, готовим до життєвих труднощів.
Спочатку Руслан проходив службу на Чернігівщині. А потім потрапив у найзапеклішу та найнебезпечнішу частину фронту – Курську область.
Загинув 14 вересня 2024 року внаслідок бойових дій в районі н.п. Обухівка, Кореневського району Курської області російської федерації, виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, виявивши стійкість та мужність перед ворогом.
Мав державні нагороди:
- Медаль «Ветеран війни»
- Нагрудний знак Хрест
Спочивай з миром, наш Герою. Ми всі у вічному боргу перед тобою та усіма загиблими воїнами.
Вічна пам’ять та Царство Небесне!
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
