НИЗЬКИЙ УКЛІН ТОБІ, НАШ ГЕРОЮ!

Cвоє останнє місце спочинку серед побратимів на Алеї Героїв знайшов мужній воїн, Барсуков Олексій Вікторович,
молодший сержант, заступник командира бойової машини – навідник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти 250-го окремого механізованого батальйону 114-ї бригади ТрО.

Сьогодні Обухівська громада навіки попрощалася із Захисником України.

Народився Олексій 02 листопада 1977 року на Гродненьщині (Білорусь). У дитинстві разом з родиною він приїхав в Україну. Оселилися в Обухові. Навчався в ЗОШ 5.

У Олексія було багато чеснот, які характеризують його вольовий характер, активну життєву позицію та велику любов до рідної землі.

Маючи вправні руки будівельника, він мріяв про свою оселю, свій дім. І згодом розпочав цю мрію втілювати в життя.

У мирний час у нього були цікаві захоплення: любив вишивати картини та дуже смачно готував.

Був дуже активним, дуже любив життя та мав багато планів, які хотів втілити разом з родиною.

Тривалий час Олексій пропрацював на підприємстві “ЕКМІ” апаратником цеху приготування та фасування косметичної продукції.

Маючи вдачу мужнього чоловіка, справедливого та відважного, у 2015 році добровольцем пішов в АТО.

Як воїн він не знав страху, був помічником для побратимів та незамінним солдатом в строю.

Його дуже поважали бойові товариші. Для них він був справжнім другом.

Одразу після повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну Олексій, не роздумуючи, став до лав ЗСУ. Служив заступником командира бойової машини й навідником в 250-му окремому механізованому батальйоні 114-ї бригади ТрО.

Щодо своєї участі в бойових діях та подробиці життя військового родині не розказував. Коли мова заходила про це ставав мовчазним. І це теж його характеризує як справжнього чоловіка. Він не хотів хвилювати дружину, маму, сестер.
Його останнім місцем військової служби був Лиманський напрямок.

Нагороди Героя:
– медаль “Надія нації”
– відзнака “Честь. Відвага. 43 ОАБр”
– медаль “Ветеран війни”
– медаль “Патріот України”
– медаль ” Велич батьківщини – в ваших великих справах”
– медаль “Учасник АТО”

Велике фізичне навантаження, постійна небезпека під час бойових дій, тяжкі умови воїна далися взнаки та вплинули на здоров’я Олексія. Він був змушений пройти лікування.

Та на превеликий жаль, життя воїна раптово обірвалося 19 серпня 2024 року в Обухові. Йому стало зле по дорозі, коли він кермував авто. Лікарі констатували смерть від ішемічної хвороби серця.

Для рідних це стало величезною втратою. Без дорогої людини залишилися дружина Олена, дітки Вікторія та Олександр, мама Олена Михайлівна, сестри Алєся, Оксана та Віка.

Без надійного й вірного плеча залишилися бойові побратими.

Україна втратила відданого захисника та патріота.

Щирі співчуття родині, друзям, колегам та побратимам, усім, хто знав та поважав Олексія.

Вічна пам’ять та доземний уклін Герою!