У КРАСНІЙ СЛОБІДЦІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ГЕРОЯ

ВКЛОНЯЄМОСЯ ЗА ПОДВИГ В ІМ’Я УКРАЇНИ!

Нестерпно боляче, коли у далеку дорогу без вороття проводжаємо зовсім юних, які не звідали життя, воїнів. Невимовно тяжко бачити сльози матері, яка завмерла з горя біля труни свого сина.

Цей біль не передати ніякими словами.

Сьогодні в Красній Слобідці громада навіки попрощалася із мужнім Захисником України молодшим сержантом, командиром відділення взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення Северином Русланом Вікторовичем.

Народився Руслан 09 квітня 2002 року в с. Красна Слобідка Обухівської міської територіальної громади.

У 2008 році прийшов до 1 класу Краснослобідської ЗОШ I-III ст., яку закінчив 2019 року. У селі пройшли його дитячі та юнацькі роки.

Перша вчителька Черненко Валентина Василівна згадує Руслана найтеплішими словами. Він був відповідальним учнем, дуже добре вчився. Мав легкий, веселий характер. Був душею свого класу, допомагав кожному, хто до нього звертався. Такої світлої дитини годі й було шукати. Усі, хто знав Русланчика, пам’ятають його життєрадісним, відкритим та добрим хлопчиною.

Після здобуття загальної освіти у рідній школі, він вступив до Київського фахового коледжу ресторанного господарства Національного університету харчових технологій.

У 2021 році Руслана призвали на строкову службу до Національної Гвардії України, яка входить до системи Міністерства внутрішніх справ України. Перебуваючи в лавах Нацгвардії, він підписав контракт та продовжив військову службу.

Перебував у найгарячіших точках на сході країни. Під час виконання бойового завдання 01 квітня 2023 року отримав осколкове поранення під Кремінною на Луганщині. Після лікування та довгої реабілітації знову повернувся до своєї військової частини для подальшого проходження служби.

Старший брат Олександр також служить у тій же частині, пліч-о-пліч з Русланом. У той трагічний день 02 квітня 2024 року Руслан змінив на бойовій позиції свого брата. Під час оборони північно-східної околиці селища Стельмахівка Сватівського району Луганської області внаслідок обстрілу противника він отримав поранення, у результаті якого загинув.

Молоде життя обірвалося на злеті. Жорстока й підступна війна забирає найкращих синів України, яким тільки б жити, й будувати мирне майбутнє. Та не судилося…

Загибель Руслана, молодого й сповненого сил, відізвалася пронизливим болем та залишиться назавжди глибокою раною для найрідніших людей, для односельців та усієї громади.

Щирі слова скорботи та співчуття висловлюємо мамі Людмилі Пилипівні, сестрі Оксані, братам Олександру та Валентину, з яким Русланчик були народжені двійнятами.

Хай Господь дасть вам сили пережити цю важку втрату й укріпить дух жити далі. Світла пам’ять та Царство Небесне Руслану!

Низький уклін за подвиг в ім’я кожного з нас, в ім’я рідної Батьківщини. Ти назавжди у наших вдячних серцях.

Слава тобі, наш Герою!