ОБУХІВСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ГЕРОЯ

Сьогодні обухівці провели у Вічність мужнього воїна, Захисника України Міщенка Олександра Леонідовича.

Він поліг за свободу та незалежність Батьківщини. І відтепер його душа буде в строю Небесного Легіону воїнів світла.

Життєвий шлях воїна

Народився Олександр 25.11.1975 року в м. Первомайський на Харківщині. На початку 80-х рр. родина переїхала до Обухова, де у 1993 році Саша закінчив ЗОШ 3.

З 1993 по 1995 рр. була служба в Збройних силах України.

У 2001 році Олександр закінчив Національну академію внутрішніх справ України та здобув кваліфікацію юриста.

З 1996 року розпочалася трудова діяльність в папероробному цеху ПрАТ ККПК, а згодом – в “Автоспецтранс-ККПК” на посаді начальника управління персоналом.

На роботі Сашу дуже поважали. Він умів та любив спілкуватися з людьми, вмів знайти спільну мову з кожним, незалежно від статусу, віку та вподобань.

Маючи гострий розум та високі інтелектуальні здібності, чітко формулював думки, був обізнаним в багатьох питаннях, як професійних, так і життєвих.

Понад усе любив свою родину, діток. Дуже важко переживав з ними розлуку. Був чудовим сином, чоловіком, батьком, братом. В дитинстві був тісно пов’язаний з меншою сестричкою

Оленою, придумував їй цікаві казкові історії та оберігав від негараздів.

Коли виріс та створив свою сім’ю, став для неї надійним оплотом. Для дружини Валентини був найкращим другом і порадником, підтримував її в будь-якій ситуації, розділяв погляди та прислухався до думок й бажань рідних людей. Завжди керувався не своїми власними бажаннями, а бачив все очима родини.

З донечкою Тетяною займався малюванням та прикладною творчістю, пишався її художніми роботами. Сам Олександр і його бабуся дуже гарно малювали.

Любив історію, природу та все, що з нею пов’язане. Залюбки займався квітникарством та допомагав тваринам. Мріяв про свій будинок та про власну справу. У нього була життєстверджувальна, позитивна енергетика, якою він ділився залюбки з оточуючими.

Найкращі свої риси характеру він проявив і під час перебування на військовій службі. Олександр був мобілізований одразу на початку війни. Службу проходив в батальйоні територіальної оборони на Обухівщині.

Наприкінці 2023 року його підрозділ було переведено до найзапеклішої лінії фронту – Кліщіївки на Донеччині.

Психологічно сильний та стресостійкий, Олександр на фронті показав себе вправним воїном та надійним товаришем. Він ніколи не жалівся та не впадав у відчай, завжди був налаштований оптимістично, не дивлячись на ту складну ситуацію, яка щоденно була в нього перед очима. Побратими про нього згадують, як про веселого та дотепного, таким він був попри жахливі будні солдата. Завжди заспокоював і родину, і друзів, обнадіював їх.

Дуже добре орієнтувався на місцевості, мав фотографічну пам’ять і з точністю міг виконувати різні складні бойові завдання. І це в умовах темної пори доби, тому що вдень пересуватися було вкрай небезпечно, адже їхня позиція розміщувалася на найтяжчій ділянці фронту і ворог контролював кожен рух.

Олександр займався порятунком поранених бійців, приносив їм воду, їжу, медикаменти, допомагав евакуювати, кожного разу ризикуючи своїм життям.

Та доля була невблаганною. Його сповнене сил та енергії життя справжнього чоловіка, воїна та патріота обірвалося 13 лютого 2024 року поблизу н.п. Кліщіївка під час ворожого мінометного вогню.

Олександр виконав високе покликання громадянина – захищати рідну Батьківщину, але великою ціною свого життя. Він загинув заради мирного майбутнього нашої України.

Низько схилімо голови у вічній скорботі та шані перед подвигом Героя!

Вічна пам’ять!