ГЕРОЙ МАЙДАНУ – ВОЛОДИМИР ЧАПЛІНСЬКИЙ

44 роки, електромонтер устаткування місто Обухів, Київська область
Активний учасник Революції Гідності з 2013 року.
Боровся за європейські цінності, свободу і незалежність України.
Загинув 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській від пострілу снайпера.
• Звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно.
• Почесна медаль «За жертовність і любов до України» посмертно.
• Медаль «Патріот України».
• Почесний громадянин міста Обухова з 2014 року посмертно.

Загинув 20 лютого 2014 на вулиці Інститутській від кулі снайпера.

Герой Небесної сотні Володимир Чаплінський загинув 20 лютого на вулиці Інститутській від кулі снайпера, яка влучила йому прямісінько в шию. Не маючи жодної інформації щодо того, як помер її чоловік, дружині Чаплінського Світлані довелося самій шукати свідків тих трагічних хвилин. Вона їздила до Києва, розшукувала активістів, з якими Володимир жив в одному наметі, збирала контактні дані та інформацію.

Уперше Володимир поїхав на Майдан 2 грудня. Хотів підтримати людей, захистити тих, хто протестував. «Він не був прихильником ані Європейського, ані Митного союзів. Але завжди казав, що українці дуже мудрий народ. Несправедливо, що ми так бідно живемо. Після побиття студентів мовчати вже не було сил. Тоді чоловік сказав, що настав час устати з колін, і поїхав на Майдан», — згадує дружина Володимира Світлана.

Усі свої вихідні, починаючи з другого грудня, він проводив на Майдані. В основному приїздив увечері і чергував усю ніч, охороняючи Майдан від тітушок. Був переконаний, що саме досвідчені чоловіки мають стояти на варті вночі.

В той же час він не записався в жодну сотню. Спершу він узагалі був сам по собі, та згодом у нього з’явилися друзі і колеги по барикадах, з якими він чергував. «Спершу своє чергування чоловік ніс просто неба біля бочки. Потім разом з хлопцями вони встановили намет. Це було його місце… розумієте. Він недалеко від нього і помер», — ледве стримуючи сльози, розповідає Світлана.

«З кожним днем мені все тяжче, — додає вона, — таку сім’ю, як наша, ще треба добре пошукати. За 22 роки в шлюбі ми ніколи не підвищували голос одне на одного. Чоловік робив усе, щоб ми жили в достатку».

Завжди вмів підставити своє плече. Коли в 2006-у році родину спіткало горе, пара втратила новонароджених близнюків, саме Володимир зміг витягнути дружину з глибокої депресії та повернути їй віру в майбутнє. У 2008 році Світлана народила довгоочікувану донечку.

Володимир Чаплінський працював на Київському картонно-паперовому комбінаті в місті Обухові монтером з обладнання. Дружина каже, що він був майстром на всі руки. Сам навчився ремонтувати годинники. Це було одне з його хобі. Міг повернути до життя будь-який — навіть той, що не підлягав ремонту. Власноруч Володимир відремонтував антикварний годинник свого дідуся.

Окрім того, Володимир займався карате, обожнював читати. Захоплювався історією, географією і подорожами. Не уявляв свого життя без руху, був членом клубу BMW. Займав призові місця в гонках, які проводив клуб.

Родина багато подорожувала та об’їздила майже всю Україну. Вони їздили на море, ходили в походи. Особливо Володимир любив Львів. Родина намагалася мінімум двічі на рік відвідати це місто. «Чоловік завжди казав, що коли хочете побачити справжню Україну, їдьте до Львова», — згадує дружина героя Небесної сотні.