Сьогодні неймовірно велика кількість людей прийшла на міську площу перед Обухівським центром культури і дозвілля, щоб віддати шану чудовому молодому чоловіку, мужньому Воїну, вірному сину українського народу АРТУРУ ГАЛСТЯНУ.
Безліч квітів, очей наповнених слізьми, згорьовані обличчя батьків, рідних та побратимів.
Артур був прикладом, взірцем, таким має бути кожен свідомий українець, який любить свою родину, рідну землю і готовий стояти до кінця за правду, віру та справедливість.
Артуре, ти Воїн і Людина з великої літери!
Вічна шана та низький уклін тобі, наш Захиснику!
Артур Едуардович Галстян народився 9 липня 1994 року в місті Обухів. Навчався в Академічному ліцеї №5. Дуже поважав своїх класних керівників: першу вчительку Колесникову Лідію Анатоліївну та в старших класах Левченко Тетяну Павлівну.
Після закінчення школи вступив до Національного університету фізичного виховання і спорту України, де здобув освіту за фахом «Футбольний тренер». Після університету працював фітнес-тренером у спортивному комплексі «Дельтаплан».
Грав у футбол у команді «Кристал» селища Козин. Паралельно займався боксом у боксерському клубі «Козак» в місті Київ. Чемпіон Києва серед студентів у своїй категорії. Був тренером по боксу для дітей та молоді.
Артур мав кохану дівчину, з якою вони хотіли одружитись та створити сім’ю, але на жаль не встигли…
З 8 років Артур був активним прихожанином церкви Пресвятої Богородиці нашого міста, добрим, життєрадісним, світлим, справжнім християнином. У 2021 році займався відпочинком для дітей від церкви.
Артур завжди був готовий всім прийти на допомогу. Для кожного знаходив час. Вважав своїм обов’язком підтримувати морально та матеріально свою родину.
З перших днів повномасштабного вторгнення Артур разом з батьком Едуардом Агабековичем пішли добровольцями на фронт, захищати Україну. Вони обороняли аеродром у Василькові до успішного виконання військового завдання. Пізніше, охороняли Обухівський район.
У травні 2023 року у складі 114-ї бригади 135-го батальйону ТрО Артур був направлений в Бахмут.
З кінця листопада 2023 року його дислокація вже охоплювала майже увесь Бахмутський напрямок.
Під час виконання бойового завдання Артур отримав обмороження нижніх кінцівок 1 ступеня, не одразу звернувся за медичною допомогою.
Потім, пробувши в шпиталі два тижні, він вирішив повернутися на фронт. Відмовився від реабілітації, бо не зміг залишити своїх побратимів. Саме через це він не хотів переходити в інший підрозділ, хоча такі пропозиції були. Вірний та відданий чоловічій дружбі, побратимству на війні, інакшого він не уявляв.
Наш герой мав позивний «Тренер». Підтримував фізичну форму та займався спортом навіть під час проходження військової служби, тренував своїх побратимів.
Бойові навички, отримані завдяки заняттям спорту допомагали на полі бою.
Під час проходження військової служби отримав нагороду «Захистимо свій дім. Захистимо Україну».
Молоде життя Артура обірвалось дуже рано, під час виконання бойового завдання 24 січня 2024 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Його жертва, як і жертви усіх полеглих українських воїнів, не є марними. Вони боролися за Україну!
Щирі слова співчуття висловлюємо рідним загиблого: батьку Едуарду Агабековичу, матері Олесі Олександрівні, сестрам Вікторії та Мілані, усім близьким, друзям, колегам та побратимам.
Світлий спомин про Артура назавжди залишиться у нашій пам’яті та у вдячних серцях кожного з нас.
Молимося за життя тих, хто захищає нас на передовій.
Молимося за вічний спокій тих, хто оберігає нас з небес.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
Коментарі