ВІЧНА ШАНА ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ!

Український народ несе сьогодні непоправні втрати. Майже два роки триває відкрита повномасштабна агресія російських загарбників, і за цей час вже, мабуть, не лишилось в Україні такої родини, яка б не зазнала страшної втрати – загибелі рідних та близьких.

Але таким є сьогодні єдиний шлях порятунку нації, порятунку майбутнього наших дітей та онуків, шлях збереження України як самостійної держави у світовому просторі. І це є найголовнішою мотивацією для мужності та героїзму наших захисників, що боронять українську землю ціною свого життя.

Одним з них був головний сержант 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти старший сержант Володимир Решетник, якого сьогодні громада провела в останню путь.

Решетник Володимир Іванович народився 11 лютого 1981 року у селі Вила Томашівського району Вінницької області. Після закінчення Вілянської середньої школи був призваний на строкову службу, яку проходив у радіолокаційних військах у містах Стрий та Тульчин. По закінченні служби після недовгого перебування у рідному селі, у 2004 році переїхав до Обухова, де проживав до останнього часу, тут же створив сім’ю, зустрівши у 2012 році свою половинку.

Це була гарна молода родина, де панували любов та злагода. Працюючи у приватних структурах, Володимир дбав про добробут родини, про гарні умови для її проживання, багато чого вмів робити власними руками, велику увагу приділяв вихованню сина.

Дорогим для серця воїна було життя з родиною, дорогим було все наше українське життя. Він любив свою Батьківщину, він хотів бачити її заможною, хотів жити щасливо зі своїми близькими у вільній незалежній державі. Тому, не вагаючись, коли розпочалась повномасштабна російська агресія, добровільно з’явився до Обухівського територіального Центру комплектування та соціальної підтримки і 10 березня 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України.

Пройшовши навчання, отримав звання сержанта. Брав участь у складі своєї частини в бойових діях поблизу Ірпіня, тривалий час підрозділ під його командуванням чергував на блокпосту під Бишовим на Житомирщині, а з 27 липня 2023 року частину було переведено на Лиманський напрямок в район Серебрянського Лісу.

За час військової служби був нагороджений медаллю «Незламним героям російсько-української війни» та медаллю “Ветеран війни”.

Мудрий батько, турботливий, золотий, як каже про нього дружина, чоловік, Володимир і воїном був відповідальним, вправним та чесним: свій останній час він зустрів, виконуючи свій воїнський обов’язок, захищаючи Україну, на вірність якій давав присягу. Сталося це 21 січня 2024 року внаслідок бойових дій між населеними пунктами Діброва та Кузьмине Луганської області.

З глибокою скорботою і вдячністю ми схиляємо голови перед мужністю, перед пам’яттю тих, кого навічно забрала війна.

Висловлюємо щирі слова співчуття та великої підтримки рідним загиблого: батькові Івану Павловичу, мамі Марії Фадіївні, дружині Світлані, синові Дмитру, сестрам Галині та Світлані, друзям, колегам, побратимам.

Нехай світлий спомин про відданого Захисника України назавжди залишиться у наших серцях.

Вічна пам’ять Герою!