Обухів зі сльозами на очах провів в останню путь мужнього Захисника України Грибакова Сергія Володимировича, молодшого сержанта, командира відділення 135-го батальйону ТрО 114-ї бригади з позивним “Гриб”.
Народився Сергій 27 січня 1984 року у м. Нова Каховка на Херсонщині. Потім разом з родиною проживав у м. Таврійськ, де й пройшли його юнацькі роки. Навчався в професійно-технічному училищі на повара.
Життя розпорядилося так, що займався логістичною діяльністю на різних підприємствах.
З 2014 року брав участь у бойових діях в зоні АТО/ООС, проходив службу в Мелітополі на Запоріжжі.
Потім була ротація.
Тривалий час Сергій разом з дружиною працювали в Польщі.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення російських окупантів у лютому 2022 року, вони також були на роботі за кордоном. Але серце рвалося додому, де в окупованому Таврійську лишалися двоє синів та рідня. А ще велика лють на ворога не давала спокою Сергію та його товаришам, які також були в Польщі. З великими труднощами їм вдалося повернутися в Україну.
Дивом вийшло забрати дітей до Києва. Потім Сергій пішов добровольцем до військкомату в Києві, а звідти його направили до Обухівського ТЦК та СП і перевели до 135-го окремого батальйону ТрО у 114-у бригаду. Так родина познайомилася з Обуховом.
У званні молодшого сержанта на посаді командира відділення, Сергія, який мав бойовий досвід під час АТО, було дислоковано на східні рубежі країни, де постійно точилися найзапекліші бої.
Спочатку була Авдіївка, потім Бахмут. Ротацій було декілька. Сергій отримав серйозне поранення в голову та руку. Був відправлений у шпиталь. Лікувався, а потім знову повернувся на фронт.
За військові заслуги Сергія було нагороджено орденом “Ветеран війни”.
Четвертий вихід його групи на бойове завдання став для Сергія, на превеликий жаль, останнім. Він загинув 11 грудня 2023 року під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Зв’язок з Сергієм обірвався ще 3 грудня. Дружина до останнього вірила, що він живий, наполегливо шукала його. Та все дарма. Найгірше підтвердилося. Сергій загинув як справжній герой, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну.
У спогадах найрідніших людей він навіки залишиться надзвичайно добрим, чуйним, небайдужим до проблем інших.
Сергій був чудовим чоловіком та прекрасним батьком. Дуже любив сімейні походи на природу, на тихе “полювання” за грибами та риболовлю.
Для побратимів був надійним товаришем, який в бою не підведе, і в тяжкі хвилини розрадить словом.
Нехай світлою буде твоя дорога до Бога, наш Герою. Низький уклін тобі за неньку-Україну!
Щирі слова співчуття і підтримки висловлюємо дружині Людмилі, синам Валентину та Владиславу, друзям, побратимам, усім хто знав та поважав Сергія.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
Коментарі