ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Обухівська громада навіки попрощалася із своїм земляком, мужнім воїном та захисником України, 26-річним Коновалом Романом. Поховали Рому на центральному міському кладовищі “Польок” поряд з його бойовими побратимами, як він і заповідав.

Біль, скорбота та сум охопили громаду. Безліч квітів для Роми та сльози у очах тих, хто прийшов провести Героя.

Народився Роман 27 червня 1996 року в Обухові.

Навчався в ЗОШ 5, а потім в ЗОШ 3. Після школи здобув спеціальність автослюсаря в професійно-технічному училищі м. Українка.

З раннього дитинства Рома бачив себе воїном, захисником та мріяв стати десантником. Хоча мав ще одну пристрасть – футбол.

Активна громадянська позиція, почуття гідності та патріотизму привели його на Майдан, разом з тисячами інших національно свідомих українців.

У віці 17 років Роман попросився до лав Національної Гвардії, але через молодий вік його не взяли. Потім була служба в навчальному центрі “Десна”.

У 2014-2015 роках Рома вже був на Донеччині у зоні бойових дій АТО/ООС. Там він служив розвідником. Разом з побратимами вони 100 днів тримали оборону території поблизу Донецького аеропорту.

У 2016 році Рому нагородили медаллю “Захиснику України”.

Отримавши тяжку контузію, Роман відмовився лікуватися в шпиталі, але через деякий час стан його здоров’я погіршився і він змушений був повернутися додому.

Та його душа була там, на фронті, разом з побратимами. Для них він був вірним товаришем, який ніколи не підведе в біді.

Мирне життя вдома давалося йому непросто. Усі думки були про друзів, які воюють. Серед них найближчими були два товариша – Глушко Тарас та Кольцов Олександр, які, на жаль, загинули у минулому році від рук рашистів. Для Романа це стало величезною непоправною втратою.

У складі 59-ї бригади 11-го батальйону “Київська Русь” Рома пройшов складні шляхи війни. Воюючи з ворогом, опанував чимало різних військових професій, серед них мінометник, солдат-штурмовик.

Будучи непосидючим від природи, в хорошому сенсі цього слова, активним та небайдужим до усього, що його оточувало, він навіть позивний мав відповідний – “Кіпіш”. Роман був дуже мужнім і хоробрим воїном.

У тяжкому бою, коли ворожі танки вели прицільний вогонь, Роман отримав смертельне поранення у груди. Це сталося 20 лютого 2023 року поблизу населеного пункту Первомайське на Донеччині.

Україна, Обухівщина навіки втратили сина, відданого воїна, справжнього героя. І біль тяжкої втрати неможливо передати словами.

Найтяжче рідним та близьким.

Висловлюємо щирі слова співчуття та підтримки батькам Роми – Володимиру Петровичу та Ользі Петрівні, брату Олександру, рідним, близьким, побратимам.

Нехай світла душа Романа спочиває з миром! Царство Небесне!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!