Майже рік ми живемо в умовах війни, розв’язаною росією. Ця війна пронизала кожну клітинку нашого щодення, нагадує про себе страшними руйнуваннями та загибеллю невинних людей. Гинуть наші воїни, захищаючи рідну Батьківщину.
Тяжка звістка прийшла до Обухівської громади, до села Германівка. 3 лютого в лікарні м. Дніпро від отриманого поранення помер наш захисник Майко Олег Васильович, уродженець с. Германівка. Вибуховий пристрій, який скинув ворожий дрон поблизу Вугледару на Донеччині, розірвався поряд з Олегом. Осколком пробило каску воїна і він отримав тяжке поранення в голову несумісне з життям. Лікарям не вдалося його врятувати.
Обірвалося життя молодого життєлюба, великого патріота, вірного товариша. Олегу було лише 33 роки. Ще б жити й жити…
У жовтні йому вдалося на день відірватися від війни, щоб у колі рідних та друзів відсвяткувати свій 33-й день народження, який став для нього останнім. Це вік Христа, коли людина мужніє, розквітає та набирається сили для світлих надій та повноцінного життя. Олег пішов за обрій і стали нездійсненними його мрії, його сподівання.
Він народився 13 жовтня 1989 року в Германівці. Після закінчення місцевої школи навчався у професійно-технічному училищі м. Українка. Здобув професію електрика, закінчивши заклад з відзнакою. Продовжив навчання в Київському технікумі за цією ж спеціальністю.
Олег Майко був людиною, яка не могла жити спокійним життям. Навчаючись в Германівській школі, при вступі в юні козаки, він присягнув на козацькій шаблі та Біблії про те, що буде вірно служити Україні, захищати її та український народ.
І виконав свою обіцянку сповна.
Ще з 2013 року Олег Майко був учасником Революції Гідності. А вже в 2014 році пішов воювати в зону бойових дій АТО. Був там аж до 2019 року, незважаючи на проблеми зі здоров’ям.
Коли 24 лютого 2022 року російські нелюди пішли війною на Україну, Олег, недовго думаючи, вже 25 лютого був у військкоматі та став до лав 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Проходив службу навідником першої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини А2167. У березні брав участь у звільненні Київщини.
У повсякденному житті Олег був завжди усміхненим, добрим, веселим. Любив рибалити. Мав дуже багато друзів.
Восени минулого року він одружився з Юлею та недовго тривало щасливе сімейне життя.
Село Германівка у великій жалобі! Цю втрату тяжко висловити словами. Обухівська громада, уся Україна втратила гідного сина, великого патріота, цвіт нації.
Щирі слова співчуття висловлюємо батькам Василю Васильовичу та Світлані Михайлівні, брату Владиславу, дружині Юлії, рідним, близьким, побратимам, односельцям, усім хто знав Олега.
Вічна пам’ять тобі, наш Герою!
Ти назавжди залишишся у наших спогадах усміхненим, щирим, справжнім.
Герої не вмирають! Вони поряд з нами, допоки ми пам’ятаємо їх.
Чат-бот
Чат-бот
Телефони служб
Коментарі