СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ У СКОРБОТІ

Обухівщина знову, на жаль, втрачає своїх синів. У найважчих боях на сході та півдні країни гинуть кращі з кращих воїни, захищаючи свою рідну Україну.

Тяжкою звісткою для усієї Обухівської громади стало сповіщення про загибель Пікуля Анатолія Павловича, старшого лейтенанта, командира взводу раціаційного хімічного біологічного захисту.

Дуже боляче втрачати земляків, але ми знаємо та будемо завжди пам’ятати, що їхній жертовний подвиг ніколи не буде марним, бо вони захищають рідну землю від ворога. А це священна справа.

Схиляємо низько голови перед пам’яттю нашого загиблого воїна, нашого Героя Анатолія Пікуля.

Народився Толя 22 лютого 1978 року. Проживав у м. Обухів. У 1996 р. закінчив з відзнакою Обухівську ЗОШ №3.

У 2001 р. закінчив Київський Політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського. Після закінчення навчання працював на керівних посадах на підприємствах міста Обухова: ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ТОВ «ВТФ ЕКМІ».

Останнім місцем роботи Анатолія було підприємство ТОВ «АЛЕАНА», де він працював майстром.

З перших днів вторгнення ворога 24 лютого 2022 року на територію України він вступив до лав ЗСУ. Анатолій завжди мав стійке почуття патріотизму, вважав своїм обов’язком захищати свою сім’ю та Батьківщину. У своїх переконаннях був вірним своєму народу та Україні.

Побратими згадують його як вірного товариша, який не залишав в біді та підтримував у скрутну хвилину кожного, хто цього потребував. Анатолій був відповідальним та професійним воїном, виконував важливі бойові завдання.

Мав звання старшого лейтенанта, був командиром взводу радіаційного хімічного біологічного захисту роти радіаційного хімічного біологічного захисту.
21 січня 2023 року Толя разом з побратимами виконував бойове завдання щодо оборони позицій в районі населеного пункту Красна Гора Бахмутського району на Донеччині, але життя його обірвалося через вогнепальне кульове поранення.

У той тяжкий для українських воїнів день він більше не вийшов на зв’язок зі своїми рідними. А згодом родина отримала сповіщення про його загибель.

Висловлюємо щирі слова співчуття та підтримки батькам Анатолія: Павлу Савовичу, Валентині Степанівні, дружині Олені Василівні, сину Владиславу, усім рідним, друзям, побратимам загиблого. У цю годину вам найтяжче. Важко знайти слова, щоб розрадити біль від великої втрати рідної людини.

Сумуємо разом з вами, підтримуємо у годину скорботи. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме його у своє Царство Небесне! Герої не вмирають, вони назавжди залишаються у наших серцях.

Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!