НАВІКИ У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ

Знову нашу Обухівську громаду торкнулася велика втрата.

13 вересня ми провели в останню путь нашого земляка, старшого лейтенанта Самойленка Юрія Олеговича.

Це була світла, порядна, мужня людина. Справжній патріот та воїн, рівних якому було мало. Юрій ще з 6 класу мріяв бути військовим, марив військовою службою. Багато читав про це книжок, цікавився історією. Увесь час прагнув більшого, ставив собі конкретні завдання й досягав їх.

Юрко народився 13 грудня 1987 року в Обухові. У перший клас пішов до ЗОШ №5, а потім у старших класах перейшов навчатися до ЗОШ №1 ім. А. Малишка.

У 2006 році вступив до Міжрегіональної Академії управління персоналом у Києві, яку закінчив у 2011 році за спеціальністю – менеджмент організацій місцевого самоврядування.

Деякий час працював у торгівлі, але всі його помисли були про військову службу.

Після торгівельної діяльності він пішов на контрактну службу у військову частину в Підгірцях. А з 2014 року Юрій став добровольцем у батальйоні міліції особливого призначення «Золоті ворота».

У 2016 році звільнився для того, щоб здійснити свою давню мрію – бути професійним військовим, та вступив до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського, де вчився й проходив підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу.

Паралельно працював інструктором зі стрільби у тирі. Адже дуже добре володів усіма видами зброї та влучно стріляв.

Згодом Юрій Самойленко підписав контракт на військову службу в ЗСУ. Перебував у 135 батальйоні територіальної оборони Обухівського району, а потім перевівся до 6-го батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», де був на посаді замісника командира батальйону.

Протягом півроку повномасштабної війни він без вагань у складі свого батальйону брав участь в боях в найгарячіших точках на сході країни.

Під час передислокації на Харківщину Юрій вже мав посаду командира роти. На одному з бойових завдань зачистки ворога під Балаклією 9 вересня він отримав кульові поранення у живіт. Потім був доправлений до лікарні, де йому зробили операцію, але, на жаль 10 вересня о 1:40 год його серце зупинилося.

Біль втрати для рідних та усієї Обухівської громади важко передати словами.

Висловлюємо щирі співчуття мамі Наталії Іванівні, батьку Олегу Григоровичу, дружині Анастасії, рідним, друзям, побратимам, усім, хто знав і поважав Юрія. Без батька залишилася маленька 5-річна донечка Оленка.

Світла пам’ять та Царство Небесне Юрію!

Спочивай з миром, наш Герою! Ти зайняв достойне місце в Небесному Легіоні великих воїнів та патріотів.
А ми обіцяємо завжди пам’ятати твій подвиг заради майбутнього України, заради кожного з нас.

Слава Україні! Герою слава!