26 квітня – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

26 квітня 2020 року минає 34 роки з дня найбільшої в історії людства техногенної катастрофи – аварії на Чорнобильській АЕС.

34 довгих роки гіркої пам’яті, яка смутком і болем озивається в серцях багатьох. Адже життя поділилося навпіл – до і після. Скільки доль та життів було змінено назавжди, скільки мрій та сподівань залишилися нездійсненними.

Чорнобиль продемонстрував могутність і, водночас, безсилля людини, ще раз доводячи, що можливості людського розуму великі, але за умови повної відповідальності за дії та вчинки.

На Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування, його не скасували. Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю. О 01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи.

Реактор повністю зруйнувався. Спалахнуло понад 30 вогнищ пожежі. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду.

Основні вогнища погасили через годину, а повністю ліквідували загоряння до 5-ї ранку 26 квітня. Проте пізніше виникла інтенсивна пожежа у центральному залі 4-го блоку, з якою боролися з використанням вертолітної техніки аж до 10 травня. На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників.

На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Першими на місце катастрофи прибули кілька десятків солдат і офіцерів полку Цивільної оборони Київського військового округу із приладами радіаційної розвідки й армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної та хімічної розвідки. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР. Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих. За неповними даними, участь у ліквідації наслідків брали 600 тисяч осіб. Через опромінення багато з них захворіли. Пожежні прибували «з голими руками», без жодних засобів захисту, навіть не було спеціальних ізолюючих протигазів, через що радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух. Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі.

30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії. 500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів. 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення. 90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року. Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали. 2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами. 200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.

Хіба ці жахливі цифри не вражають?

За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів.

Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Росії, Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії. Понад 30 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти.

Аварія призвела до непоправних медичних, економічних і соціальних і гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками вона переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.

З глибокою пошаною схиляємо голови перед Вами, шановні учасники – ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, за подвиг, під час якого Ви віддали своє здоров’я, ставши на шляху сліпої ядерної стихії і захистили тим самим не лише Українську землю, а й усе людство від поширення смертельної небезпеки. Щиро бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя, довгих років життя, миру, благополуччя та добробуту.

Вічна і світла пам’ять тим, хто встав на боротьбу з невидимим ворогом – радіацією та ціною свого власного життя зупинив страшну світову катастрофу. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу.

Відлуння біди стихне ще не скоро. Її наслідки, на жаль, відчувають на собі і теперішні покоління. Проте ми маємо з оптимізмом дивитися у майбутнє, вчитися на помилках, зробити все можливе, аби подібне не повторилося, берегти тих, хто жертвував своїм життям, здоров’ям, рятуючи світ. Так хочеться, щоб майбутні покоління не відчули на собі цього жахливого сліду, а тільки в пам’яті залишали слова подяки тим, хто врятував їхні життя.